|
|
|
ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ КРИЗОЛОГІЇ, ІДЕНТИФІКАЦІЯ КРИЗ НА ПІДПРИЄМСТВІ
|
06.02.2013 12:31 |
Автор: Йовенко Наталія Василівна, студентка Київського національного торгово - економічного університету
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Доповідь присвячено проблемі окреслення теоретичних аспектів кризології. Актуальність цієї роботи пов'язана з необхідністю теоретичного осмислення і дослідження кризи як економічної категорії та системно-управлінського підходу в кризологіі. В останні десятиріччя загострення політичної та макроекономічної нестабільності, навіть у розвинених країнах з традиційно стабільною економікою, значно ускладнили умови функціонування всіх суб'єктів господарювання та зумовили наростання невизначеності зовнішнього середовища. Так як кризологія знаходиться в стадії формування необхідно окреслити контури глобальної кризологіі, введення в кризологію передбачає виявлення обсягу знань, накопиченого глобальним експертним співтовариством у даній сфері. [1] Питанням дослідження науки кризології займалися ряд зарубіжних та вітчизняних вчених – Г. Хаберлер, М. Кондратьєв, Дж. Сорос, Х. Макрей, М.Хазін, В. Глущенко та інші. На даний період наука про кризи (кризологія) знаходиться в стадії розробки і становлення, розробляються понятійний апарат і положення науки про механізм криз і антикризовому управлінні – кризології. Кризологія – це наука, що має комплексний характер та спрямована на дослідженням виникнення та розвитку кризових явищ на різних рівнях, в т.ч. підприємстві. Ця наука є унікальною, тому що поєднує в собі такі науки як економіка, психологія, управління підприємством тощо, без вивчення яких ми не зможемо досягнути бажаного результату. Для уникнення або виходу із кризового становища, дослідниками розроблена науково-методична база, яка охоплює інструментарій раннього попередження кризових явищ, діагностування їх наявності та обґрунтування переліку антикризових заходів. Незважаючи на численні публікації та значні досягнення у теорії і практиці кризологія як наука знаходиться ще на стадії формування, необхідним є виділення об’єкта, предмета, призначення, функцій кризології, поняття кризи. Існує низка невирішених питань, які й досі залишаються об’єктом активних дискусій серед зарубіжних так і вітчизняних вчених. Зокрема, процеси діяльності підприємств в умовах кризи розглянуто в працях таких авторів як О.В. Василенко, А.Д. Чернявський, Л.О. Лігоненко, А.Г. Грязнова, Р.А. Попов, В.Г. Кошкін, З.Є. Шершньова, Е.А. Татарніков та інші. В сучасній літературі відсутнє універсальне визначення категорії «криза». Воно є доволі складним явищем і включає в себе багато різноманітних аспектів. Сутнісні характеристики кризи, які вперше було запропоновано Л.О.Лігоненко та зараз повторюється багатьма авторами: 1. може виникати на різних стадіях життєвого циклу підприємства; 2. має циклічний характер; 3. на процес виникнення кризи впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори; 4. закономірність виникнення на різних етапах життєвого циклу підприємства; 5. проявляє себе протягом певного періоду. [2] Сьогодні для України проблема збитковості та банкрутства залишається надзвичайно актуальною, адже в умовах кризового стану економіки загалом, більшість підприємств працює збитково, а також є велика частка тих, що знаходяться на межі банкрутства або на стадії порушення кредиторами справ про банкрутство боржників у суді.[3] Дискусійним є неминучість кризи в процесі розвитку підприємства. Адже виходячи з сутності циклу, жодне підприємство не може розпочати підйом, не пройшовши кризу. Проблема – чи є криза неминучою в розвитку підприємства пов’язана з дилемою конструктивного-деструктивного характеру в природі кризи на підприємстві. Варто відзначити посилення акценту на конструктивних складових кризи в сучасній зарубіжній економічній науці. [4] Змістовне тлумачення поняття «діагностика кризових явищ» потребує подальшого розвитку; переважна більшість авторів прирівнює його до аналізу, що є не коректним. Діагностика є передумовою якісного антикризового управління, передбачає ідентифікацію показників-індикаторів стану та життєздатності підприємства; виявлення симптомів та факторів, що можуть вплинути чи вплинули на появу кризи; визначення стадії кризи; виявлення сильних та слабких сторін підприємства, можливостей та загроз які можуть виникнути. Визначено перелік об’єктів спостереження, моніторинг який дозволить ідентифікувати виникнення певного типу криз. Розроблено систему оцінювання стану підприємства на основі експертно-бальної оцінки його потенціалу. Запропоновано оціночну систему, яка включає фінансові та не фінансові показники, в розрізі складових (підсистем) - операційного менеджменту, фінансового управління, маркетингу та управління персоналом.
Список використаних джерел: 1. Глущенко В.В. Введение в кризисологию. Финансовая кризисология. Антикризисное управление. - г. Москва: ИП Глущенко В.В., 2008. – 88 с.ISBN 978-5-9901406-2-2 2. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: Підручник .- К: Київ.нац.торг.-екон. Ун-т, 2005-824с. 3. Деякі проблеми моделювання діагностики банкрутства підприємства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/15_2/291_Czernyczko_15_2.pdf 4. Причини виникнення кризових явищ на етапах життєвого циклу підприємства.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/5_SWMN_2012/Economics/10_101763.doc.htm
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|