|
|
|
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
| |
| 13.12.2012 16:20 |
|
Автор: Муха Олеся Віталіївна, Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна»
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Протягом близько 70 років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. При цьому всі господарюючі суб’єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Причому, затвердження планових показників проводилося в органах державної влади. Це привело до створення єдиної загальнодержавної мережі розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, вироблених товарів і послуг.
Але змінився час, змінилися і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми власності. Поряд із державною утворилося багато інших, приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих держзамовлень для задоволення державних потреб. Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств.
Капітал являє собою накопичений шляхом збереження запасів економічних благ у формі грошових засобів і реальних капітальних товарів, залучений його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання прибутку.
Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Він визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями. Згідно П(С)БО власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Сума власного капіталу, відображена у фінансовій звітності, показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки цілком залежить від застосованих методів оцінки активів і зобов’язань підприємства.
Окрім того, що власний капітал є основним, початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємств, а також джерелом погашення їх збитків, він є одним з найвагоміших показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого – ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).
Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на вкладений капітал і нагромаджений капітал.
Вкладений капітал – це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки.
Нагромаджений капітал – це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства. Він включає:
- капітал від переоцінки – додатковий капітал, сформований унаслідок дооцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень бухгалтерського обліку;
- дарчий капітал – додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал);
- нерозподілений прибуток – частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.
Управління власним капіталом пов’язане не тільки із збереженням ефективного використання вже накопиченої його частини, а також із формуванням власних фінансових ресурсів підприємства може відбуватися за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел.
Зовнішні джерела формування власних фінансових ресурсів дають змогу новостворюваним підприємствам формувати свій початковий фінансовий капітал, а чинним суб’єктам господарювання – збільшувати розміри й удосконалювати його структуру. У ринковій економіці найбільше значення мають джерела фінансових ресурсів, що мобілізуються за рахунок можливостей фінансового ринку. У перехідній же економіці поки що значну роль відіграють кошти, які надходять шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.
В умовах ринкової економіки відбулося зміщення пріоритетів в об’єктах і цільових установах системи управління об’єктом господарювання. Якщо за часів планової економіки свобода в управлінні ресурсами була достатньо обмежена, а підприємства були поставлені в жорсткі рамки і не могли вибирати найбільш раціональну структуру ресурсів, що ними використовувалась, то в ринковій економіці такі обмеження по суті не існують. На даному етапі розвитку економіки ефективне управління капіталом підприємства вимагає врахування особливостей формування структури капіталу, вивчення оптимізаційних моделей співвідношення власних і позикових коштів.
Фінансовий стан підприємства та результати його діяльності багато в чому залежить від того, який капітал має у своєму розпорядженні суб’єкт господарювання, наскільки оптимальною є його структура. Сучасне економічне становище потребує від власників і фінансових менеджерів підприємств ефективного управління, контролю та своєчасного коригування структури капіталу, що дозволяє максимізувати прибуток, рентабельність, підвищити фінансову стійкість, показники ліквідності та платоспроможності.
Хотілося б виразити надію на те, що законодавчо будуть зроблені зміни реєстрації, що спрощують процедуру, як підприємства, так і додаткового залучення засобів у статутний капітал.
Приведення величини статутного капіталу до реально необхідного рівня також може допомогти створюваному підприємству почати свою статутну діяльність і підвищити довіру третіх осіб до підприємства, і як наслідок, до можливості залучення необхідних ресурсів по більш низьких цінах.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter