|
|
|
СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
| |
| 12.12.2012 17:02 |
|
Автор: Роговський Роман Віталійович, студент Луцького національного технічного університету
|
|
[Секція 7. Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці;] |
Національні інтереси країни вимагають негайних і ефективних заходів, спрямованих на підвищення рівня якості життя населення, яке залежить від інноваційного розвитку вітчизняного виробництва. Фундаментальне значення серед усіх чинників, які сприяють інноваційному розвитку, мають трудові ресурси, що включають реальні й потенційні інтелектуальні здібності, здоров’я, знання і практичні навики, за допомогою яких можна створювати додану вартість. Виділяють декілька чинників, за якими можна визначити ступінь інноваційності трудових ресурсів підприємств. Важливим чинником інноваційності є здатність співробітників підприємства пропонувати нові ідеї. Ініціативність, винахідливість, уміння мислити нестандартно, креативність, уміння шукати і знаходити області для оптимізації на підприємстві є навиком, який необхідний в сучасному світі.
Здійснення інноваційних перетворень на підприємствах вимагає від персоналу активного включення до цього процесу, що потребує розробки відповідних заходів із забезпечення у трудових колективах підвищення престижу працівників-інноваторів. У свою чергу це обумовлює розробку необхідної діючої системи стимулювання щодо підвищення інноваційної активності персоналу підприємства.
Побудова системи стимулювання праці працівників інноваційної діяльності є досить складною, враховуючи особливості цього виду діяльності. Першочерговим завданням при побудові даної системи є врахування якостей і потреб працівників, зайнятих в інноваційній сфері (керівників різних рівнів управління, наукових та інженерних працівників, маркетологів, робітників дослідного виробництва, фінансистів тощо). Люди, які займаються інноваційною діяльністю, характеризуються високим рівнем освіти, інтелектуального розвитку, володіють аналітичним мисленням, підвищеним почуттям власної гідності, самостійністю та незалежністю. Вони особливо потребують визнання своєї праці, орієнтуючись на досягнення значних результатів і демонструють високу працездатність і продуктивність, що потребує вдосконалення діючих системи стимулювання до підвищення інноваційної активності.
Таким чином, при формуванні системи стимулювання щодо підвищення інноваційної активності працівників на підприємстві потрібно спиратися не лише на матеріальні, а й на нематеріальні (соціально-психологічні) форми стимулювання, орієнтовані на задоволення потреб вищого рівня. У таких умовах інноваційна активність персоналу буде високою, що розширюватиме інноваційні можливості підприємства.
Основні форми і методи стимулювання інноваційної активності персоналу можна розділити на прямі та непрямі. Методи прямої дії це: матеріальні – розмір заробітної плати, надбавки, премії, разові винагороди, пільги, страхування; нематеріальні – зміна статусу підрозділу і керівництва залежно від успіху інновацій, розвиток кар’єри. Методи непрямої дії це: матеріальні – придбання акцій компанії, оплата членства в наукових товариствах, оплата участі в наукових конференціях, оплата участі у програмах професійного розвитку в суміжних галузях; нематеріальні – політика стабільності персоналу і розвитку професіоналізму усіх працівників підприємства, залучення до участі в нарадах вищого рівня управління, доступ до конфіденційної інформації, право самостійності у виборі наукової тематики досліджень, в т.ч. поза межами основного профілю діяльності, заохочення групової роботи, вільного обміну думками між керівником і підлеглим, культивування організаційних цінностей, що заохочують інноваційно-активну поведінку персоналу.
Варто зазначити, що методи стимулювання інноваційної діяльності прямої і непрямої дії мають різне мотиваційне навантаження. Так, методи прямої дії безпосередньо пов’язані із досягненням остаточного результату – комерційної вигоди від упровадження новації. Тоді як методи непрямої дії якраз і спрямовані на формування сприятливого для інноваційної діяльності середовища. У цьому плані успіхи японських та деяких західних виробничих комплексів у розвитку передових технологій, освоєнні нових конкурентоспроможних видів продукції саме завдяки високій інноваційній активності персоналу, яка є продуктом реалізації концепції партисипативного управління (технологія управління персоналом, яка ґрунтується на залученні до прийняття управлінських рішень всіх працівників підприємства) [4].
Отже, забезпечити інноваційний розвиток вітчизняного виробництва як на державному, так і регіональному рівнях можливо лише шляхом побудови ефективної системи спонукання до конкурентоспроможної та науково-технічної праці в реалізації стратегічних завдань інноваційного розвитку промислових підприємств. У зв’язку з цим найбільшої актуальності набувають проблеми відновлення винахідницької та раціоналізаторської діяльності на промислових підприємствах, створення стимулів для розвитку інноваційної праці, яка пов’язана з розробкою і впровадженням інновацій.
Список використаної літератури:
1. Амоша О. І. Механізм забезпечення активізації інноваційної діяльності в України / О. І. Амоша // Социально-экономические аспекты промышленной
политики : сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-тэкономики пром-сти ; редкол. : А. И. Амоша (отв.ред.) и др. — Донецк, 2006. — С. 5–16.
2. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць, В. П. Семиноженко. — Х. : Константа, 2006. — 272 с.4.
3. Стадник В. В. Інноваційний менеджмент :навч. посібник / В. В. Стадник, М. А. Йохна. —К. : Академвидав, 2006. — 464 с.
4. Карпусь І.Н. Мотивація і стимулювання інноваційної діяльності підприємства // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/nataral/Vnulp/Ekonomika/2008_628/84.pdf.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter