|
|
|
ОБГРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ БАНКУ
| |
| 12.12.2012 16:50 |
|
Автор: Самойлов Богдан Миколайович, магістр 2 курсу фінансового факультету Харківського національного економічного університету; Литовченко Олена Юріївна, кандидат економічних наук, доцент Харківського національного економічного університету
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Фінансова безпека банків є невід’ємною складовою частиною національної безпеки країни та одним з постійно діючих напрямків діяльності будь кредитно-фінансової організації. Під фінансовою безпекою банку розуміють такий фінансовий стан, який характеризується, по-перше, збалансованістю і якістю сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, котрі використовуються банком, по-друге, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх загроз, по-третє, здатністю фінансової системи банку забезпечувати реалізацію його фінансових інтересів, місії і завдань достатніми обсягами фінансових ресурсів, по-четверте, забезпеченням розвитку своєї фінансової системи. Вона ототожнюється з ефективністю управління фінансовою діяльністю, або викриттям злочинних посягань на власність банків чи перевіркою клієнтів[1]. Відповідно, управління фінансовою безпекою виступає в якості одного з необхідних елементів внутрішньобанківського менеджменту, що визначається як формалізований (тобто закріплений у відповідних нормативних документах) процес, спрямований на вирішення встановленого переліку управлінських завдань за відповідним напрямом діяльності.
Стратегія управління фінансовою безпекою є ключовим елементом системи і визначається як сукупність пріоритетних цілей та управлінських підходів, реалізація яких забезпечує захист кредитної організації від будь-яких потенційних загроз, пов'язаних з функціонуванням фінансового спрямування її діяльності. На вибір загальної стратегії управління фінансовою безпекою конкретної організації впливають: ступінь агресивності конкурентної стратегії самої кредитної організації, що визначає різну ймовірність загроз її безпеці з боку конкурентів, ступінь легітимності бізнесу кредитної організації, що визначає різну ймовірність загроз її безпеці з боку криміналу і відповідних державних органів; фінансові можливості банку щодо забезпечення безпеки; наявність підтримки з боку органів державної влади, тощо.
Стратегія управління фінансовою безпекою може бути реалізована шляхом попереджуючої протидії загрозам, пасивного захисту від загроз, адекватної відповіді на загрози, відповідно до трьох концепцій:
1. Концепція попереджувальної протидії - є логічним наслідком обраної банком стратегії росту та припускає можливість використання службою безпеки найбільш активних методів профілактики і протидії можливим загрозам. При реалізації даної концепції допускаються, зокрема, банківський шпіонаж, не завжди легітимні методи контролю над лояльністю власного персоналу і т.п. До переваг концепції слід віднести: можливість ефективного вирішення виникаючих у банку проблем, пов'язаних із забезпеченням власної безпеки, практично без участі держави, забезпечення пріоритету методів профілактичного протидії потенційним загрозам, можливість забезпечення ефективної підтримки інших напрямків внутрішньобанківського менеджменту, в першу чергу, маркетингу та управління персоналом. Недоліками концепції є: висока ймовірність адекватної відповіді з боку постраждалих від подібної політики конкурентів, неминучі протиріччя з чинним законодавством, отже, потенційні проблеми з правоохоронними, судовими та наглядовими органами, необхідність більш високого рівня ресурсної підтримки - фінансової, кадрової, матеріально-технічної. Ця концепція - для великих банків, орієнтованих на обслуговування високорентабельних підприємств (галузей) або працюючих в умовах жорсткого пресингу з боку конкурентів або кримінальних структур.
2: Концепція пасивного захисту - є наслідком обраної банком стратегії скорочення і випливає з неї пасивної конкурентної стратегії. Вона припускає пріоритетну орієнтацію банку на захист з боку держави в особі правоохоронних та судових органів. Це дозволяє різко обмежити функції власної служби безпеки, зберігши в її інструментарії лише мінімально необхідну номенклатуру методів профілактики та відображення потенційних загроз. Перевагами концепції є: мінімальні витрати на її практичну реалізацію, відсутність загроз застосування до банку відповідних санкцій з боку держави через його повну законослухняність, а недоліками - повна залежність безпеки банку від ефективності діяльності правоохоронних органів держави та орієнтація на методи протидії вже реалізованим загрозам, які є менш ефективними в порівнянні з профілактичними. Ця концепція більш ефективна для застосування у невеликих банках, що працюють на найменш конкурентних ринках, або під безпосереднім патронажем органів державного управління.
3. Концепція адекватної відповіді - є наслідком обраної банком стратегії обмеженого зростання і випливає з неї наступальної конкурентної стратегії. Вона припускає можливість використання службою безпеки всього комплексу легітимних мето дів профілактики та відображення потенційних загроз. Як виняток допускається використання і не повністю легітимних методів, але лише щодо тих конкурентів чи інших джерел загроз, які першими застосували подібні методи проти конкретного банку. Цей варіант є компромісом між першою і другою концепціями, пом'якшуючи їх недоліки. У сучасних умовах застосовується більшістю кредитно-фінансових організацій.
Факторами, що визначають вибір базової концепції забезпечення фінансової безпеки має бути: загальна стратегія розвитку ("місія") банку, ступінь агресивності його конкурентної стратегії, фінансові можливості щодо забезпечення власної безпеки, кваліфікація персоналу служби безпеки, наявність підтримки з боку місцевих органів державної влади, тощо.
Список використаної літератури:
1. Яременко С. М. Комплексна система економічної безпеки банку і управління нею / С. М. Яременко // Фінанси, облік і аудит [Електронний ресурс] : зб. наук. праць / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана" ; відп. ред. А. М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2011. – Вип. 17. – С. 209–215.
2. Мандзюк Г. В. Фінансова безпека банківської системи України: стан та тенденції / Г. В. Мандзюк // Вісник соціально-економічних досліджень. — Одеса, 2006. — Вип. 24. — С. 123—129.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter