|
|
|
ПРОБЛЕМИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
| |
| 10.12.2012 18:54 |
|
Автор: Андрущенко Наталія Олександрівна, кандидат педагогічних наук, доцент Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ; Жгір Марія Володимирівна, студентка обліково-фінансового факультету Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ; Окопна Ольга Вікторівна, студентка обліково-фінансового факультету Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ
|
|
[Секція 7. Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці;] |
Завдяки розвитку науково-технічного прогресу (НТП) виникла нова хвиля інвестування в підприємства, установи та об’єднання. Цей процес тісно пов’язаний з такою сферою економічної діяльності, як інновації та їх роллю в залученні іноземних інвестицій у національну економіку [1].
Нами поділяється думка В. Г.Федоренка, яка полягає в тому, що під терміном «інновація» мається на увазі прояв науково-технічного прогресу в даний проміжок часу, який втілюється у нових продуктах і технологіях. Ці продукти характеризуються більш удосконаленими технологічними та споживчими якостями [1].
Класичний широкий зміст цього поняття викладено у праці австрійського економіста І. Шумпетера ще у 1913 р. «Теорія економічного розвитку», а саме: інновація – це відкриття нового ринку, на якому дану галузь промисловості цієї країни не було представлено; завоювання нового джерела сировини та напівфабрикатів.
Схожої точки зору дотримується й Ла Гєрре, який визначає інновацію як будь-яку зміну у внутрішній структурі господарського організму [1].
Значний вплив на рівень інвестиційної активності має грошово-кредитна політика держави. Це політика держави, спрямована на: оздоровлення всієї фінансової та грошової системи; зменшення темпів інфляції та стабілізацію споживчих цін; стабілізацію обсягів виробництва.
Для прикладу, в Україні грошово-кредитна політика проводиться Національним банком і в її рамках можуть використовуватись інструменти прямого державного регулювання [1].
Невідповідність інтересів держави інтересам окремих інвесторів вимагає визначення факторів функціонування регіональної інвестиційно-інноваційної системи, механізмів узгодження та інструментів прямого і непрямого впливу місцевих органів влади на ефективність інвестиційного процес [2].
Для України дане питання є проблемним. Сьогодні фінансовий потенціал держави недостатній для інвестиційного забезпечення значних за обсягами проектів і програм.
Прямий вплив держави на інвестиційно-інноваційні процеси у національній економіці виявляється в організації відповідної діяльності з визначенням стратегічних завдань і пріоритетів, розробкою концептуальних засад інвестиційної та інноваційної політики, впровадженням державних програм з необхідним фінансовим забезпеченням тощо [3].
Українська економіка, як і більшість світових економік, потрапила під вплив негативних проявів світової фінансово-економічної кризи. Держава почала втрачати надійні як внутрішні, так зовнішні джерела необхідного інвестування, що спричинило падіння виробництва, а відтак скорочення інвестиційних ресурсів держави та власних джерел інвестування у суб'єктів господарювання. Державна інвестиційна політика в будь-яких умовах залишається в руках держави основним інструментом регулювання відтворювального процесу й створення матеріальної бази розвитку економіки. Вона повинна враховувати загальний стан економіки на даному етапі розвитку та на перспективу, містити оцінку можливих джерел формування інвестиційних ресурсів на всіх рівнях господарювання, визначати пріоритети в інвестиційній сфері й передбачати методи їх реалізації.
Відповідно до Концепції Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 оптимальним варіантом розвитку та активізації інвестиційної діяльності в Україні є проведення активної державної політики у цій сфері. Розбудова системи державного інвестування має здійснюватися за напрямами, які містять в собі удосконалення методології розроблення, оцінювання та відбору інвестиційних проектів для надання першочергової державної фінансової підтримки; забезпечення розвитку системи прямих державних інвестицій та прозорості процесу державної фінансової підтримки інвестиційних проектів; здійснення контролю за ефективним використанням бюджетних коштів, наданих для реалізації інвестиційних проектів.
Державна інвестиційна політика суттєво впливає на стан розвитку економіки України і життєвий рівень населення, але в сучасних умовах вона ще неповною мірою відповідає вимогам часу. Тому усвідомлення нагальних і важливих питань розвитку інвестування в країні є визначальним чинником у забезпеченні ефективного здійснення інвестиційної діяльності в державі та у визначенні перспективних напрямків й об'єктів інвестування, які відповідали б державним інтересам і сприяли б швидкому подоланню економічної кризи і досягненню стабілізації [4].
Отже, вирішення поточних і довгострокових завдань активізації інвестиційно-інноваційних процесів у регіонах України вимагає як зваженої, всебічно обґрунтованої інвестиційної політики, так і формування дієвих механізмів державного регулювання інвестиціями в інновації з урахуванням особливостей поточного стану господарського розвитку регіонів.
Список використаних джерел:
1. Федоренко В. Г. Інвестознавство : Підручник / Федоренко В. Г. — 3-тє вид., допов. — К. : МАУП, 2004. — 480 с.
2. Вольська О. М. Методи ефективного регулювання інвестиційної політики в сучасних умовах / О. М. Вольська // Зб. наук. праць ДонДАУ: „Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія "Державне управління”, т. 4, вип. 21. – Донецьк : ДонДАУ, 2003. – С. 79-83.
3. Цадо Г. Державне регулювання інвестиційно-інноваційних процесів як спосіб їх активізації в регіонах [Електронний ресурс] / Г. Цадо Науковий клуб «SOPHUS» - Режим доступу : http://sophus.at.ua/publ
4. Присяжнюк Н. В. Сталий розвиток економіки / Н. В. Присяжнюк // Всеукраїнський науково-виробничий журнал – 2010 – №3. – С. 165-168.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter