|
|
|
РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
| |
| 05.12.2012 15:56 |
|
Автор: Мироненко Юлія Ігорівна, студентка інституту економіки та менеджменту Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Пенсійне забезпечення є своєрідним показником добробуту держави та рівня життя її населення. На жаль, в Україні сьогодні склалася ситуація, в якій державна пенсійна система не може забезпечити гідного життя своїм громадянам. Саме тому сьогодні виникає питання реформування всієї пенсійної системи та перетворення її на трирівневу, в якій виплата та накопичення пенсій буде проводитися не лише Державним пенсійним фондом, а й недержавними фондами.
Верховна Рада України 08.07.2011 р. прийняла Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким було започатковано новий етап пенсійної реформи в країні. Реформа пенсійного законодавства охоплює зміни всіх рівнів системи пенсійного страхування в Україні, встановлює нові або суттєво змінює існуючі умови та порядок призначення пенсій громадянам України.
Серед основних змін пенсійного законодавства України в солідарній системі пенсійного страхування виділяють такі: підвищено пенсійний вік для жінок, а також для чоловіків, які є державними службовцями або прирівнюються до державних службовців; запропоновано більш жорсткі заходи стимулювання більш пізнього виходу на пенсію; змінено періоди страхового стажу, які враховуються для обрахування розміру коефіцієнта заробітної плати пенсіонерів і середньої заробітної плати в цілому по країні на одну застраховану особу; підвищено розмір мінімальної пенсії за віком й одночасно обмежено граничний розмір максимальної пенсії за віком та підвищено тривалість страхового стажу, як мінімального, так і необхідного для призначення повної пенсії за віком [3].
У системі пенсійного забезпечення громадян в Україні існує чимало проблем, серед яких низький рівень середнього розміру пенсій, невідповідність розміру пенсій трудовому стажу й сплаченим пенсійним внескам працівників і складна демографічна ситуація в країні. Паралельне існування декількох пенсійних систем призвело до значної диспропорції в розмірах пенсій, збільшення розриву між раніше призначеними та новими пенсіями. Негативним показником є низький рівень мінімальної пенсії порівняно з прожитковим рівнем і значний дефіцит Пенсійного фонду, який компенсується з Державного бюджету [2]. Також має місце підвищення витрат на пенсійне забезпечення пільгових категорій громадян за рахунок бюджетних коштів завдяки великій кількості пільгових пенсій. Проблемною є і несвоєчасна сплата страхових зборів (внесків) до Пенсійного фонду України, що породжує заборгованість із виплати пенсій.
Реформа пенсійного законодавства не вирішує повною мірою всіх проблем, адже внаслідок такої реформи не відбувається збільшення розмірів пенсій, що є основним доходом для пенсіонерів, не збільшується кількість працівників на підприємствах, в установах, організаціях, які є платниками податків і пенсійних страхових внесків.
Одним із найболючіших питань реформи є підвищення віку виходу на пенсію. Проблемою є також достатньо високий рівень безробіття. Причому серед безробітних переважають жінки. У такій ситуації підвищення пенсійного віку призведе до збільшення безробіття, особливо серед жінок. Найбільш незахищеними верствами можуть стати молоді фахівці, випускники вищих навчальних закладів, професійно-технічних училищ, коледжів. Проблемним питанням при підвищенні пенсійного віку є низька тривалість життя українців, яка становить 70,44 року, причому жінок – 75,5 року, а чоловіків – 65,28 року [1].
Вирішити зазначені проблеми в системі пенсійного забезпечення громадян в Україні можливо лише комплексним запровадженням низки заходів законодавчого, економічного, соціального й іншого характеру. Необхідно активно запроваджувати заходи економічного характеру щодо збільшення кількості робочих місць, особливо в «недержавному» секторі економіки за рахунок створення нових підприємств, установ, організацій; збільшити розміри заробітної плати працівників, доходи інших категорій пенсіонерів за рахунок структурних змін у фондах заробітної плати, зменшення кількості й обсягів податкових відрахувань; слід стимулювати трудову активність громадян і добровільний більш пізній вихід на пенсію через встановлення пільг, переваг трудового, соціального й іншого характеру.
Також варто застосовувати заходи соціального характеру, що передбачають підвищення тривалості життя та рівня життя громадян, залучення їх до активного споживання товарів і послуг, залучення до системи добровільного недержавного соціального страхування тощо.
Отож, будь-які заходи щодо реформування пенсійного законодавства слід застосовувати поетапно, системно, з урахуванням економічних і політичних реалій сьогодення, з урахуванням бажань і прагнень громадян, щоб їх реалізація відбувалась еволюційним шляхом, без значних негативних змін і потрясінь у суспільстві, позитивно сприймалась більшістю населення.
Список використаної літератури:
1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.
2. Казанчан А. А. Проблеми пенсійного забезпечення громадян в Україні на сучасному етапі / А. А. Казанчан // Сучасні тенденції економічної теорії і практики: світовий досвід та вітчизняні реалії : зб. наук.-метод. пр. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2010. – С. 263–267.
3. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи : Закон України від 08.07.2011 р. № 3668-VI // Голос України. – 2011. – № 169. – 13 вересня.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter