|
|
|
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ
| |
| 18.09.2012 17:05 |
|
Автор: Морська Інна Анатоліївна, Інститут післядипломної освіти, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Динамічний розвиток фондового ринку, що спостерігається останніми роками в Україні, став можливим завдяки безпрецедентній, глобальній зміні державного ладу. У результаті цих перетворень суттєво змінюються форми фінансових зв’язків між різними суб’єктами, виникають нові інструменти, які не використовувались при плановій економіці. Серед цих фінансових інструментів важливе місце належить цінним паперам, які є необхідним атрибутом ринкової економіки.
В сучасних умовах розвитку фондового ринку цінні папери набувають дедалі ширшого застосування як у господарському обороті в межах України, так і у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Посилення уваги до проблем розвитку ринку державних цінних паперів в Україні обумовлено як чинниками глобального масштабу, так і проблемами національного виміру, а також зміною концептуальних підходів до розуміння функціонального призначення даного сегмента фінансового ринку в умовах міжнародної мобільності капіталу. В наш час ринок державних цінних паперів є невід’ємною частиною фінансової системи будь-якої країни, що розвивається на ринкових засадах, і водночас він – органічна складова світового ринку капіталу. А кон’юнктура ринку державних цінних паперів – це, з одного боку, один із важливих індикаторів стану всієї економіки, а з іншого – сфера, вплив на яку може прискорювати чи стримувати процеси ринкових перетворень.
Характерною ознакою сучасних глобалізаційних процесів є становлення і розвиток міжнародного фінансового ринку, який у результаті транснаціоналізації і лібералізації міжнародних потоків капіталу давно переріс рамки не лише національних, а й регіональних ринків капіталу. Відтак зростаюча в умовах глобалізації у світовому масштабі міжнародна мобільність капіталу, з одного боку, сприяє формуванню економічної єдності світу, а з іншого – швидкому рухові та зростанню потенціалу короткострокового спекулятивного капіталу, якими вважаються високоліквідні цінні папери, в тому числі у формі державних боргових зобов’язань. З огляду на зазначене зростає роль цінних паперів як інструменту макроекономічного регулювання в умовах ринкової економіки.
Між тим в Україні державні цінні папери через низьку ліквідність і дохідність та високу ризиковість не задовольняють повною мірою потреб інвесторів. А потенційні можливості населення, страхових компаній, пенсійних та інвестиційних фондів практично не використовуються. Загалом внутрішній ринок державних цінних паперів за інструментарієм, організаційною й інституційною структурою, інформаційною відкритістю поки що не відповідає міжнародним стандартам.
У цьому контексті особливої уваги заслуговує питання модифікації функціонального призначення ринку державних цінних паперів зі сфери фінансування фіскальних потреб держави у ринковий інститут макроекономічного регулювання.
Проаналізувавши проблеми і перспективи розвитку ринку державних цінних паперів в Україні, можна зробити такі висновки і узагальнення, що системно окреслюють стратегічні вектори подальшого розвитку українського ринку державних цінних паперів.
1.Еко¬номічна суть цінних паперів полягає в тому, що, з одного боку, цінний папір - це особлива фіктивна форма існування капіталу (фондова цінність), з другого - специфічний товар з конкретним набором товарних характеристик, а з третього - своєрідний фінансовий інструмент, що має певну грошову характеристику. Головною особливістю правової характеристики цінного папера є його двоїста правова природа. З одного боку, він є майновим правом (саме це є основою розуміння цінного папера), а з іншого — це документ, який засвідчує наявність такого майнового права, річ (рухоме майно), що має характеристики, властиві речі. Двоїста правова природа цінного папера зумовлює й особливості, пов’язані з його випуском та оборотом, які за своєю сутністю є оборотом майнових прав, що мають певні ознаки, властиві обігу речей.
2. Ринок цінних паперів та самі цінні папери останнім часом знаходяться в центрі уваги як науковців, так і практиків. Це пояснюється тією особливою роллю, яку вони виконують у ринковому господарстві країни. До основних функцій цінних паперів відносяться: мобілізаційна, запозичувальна, розрахункова, забезпечувальна і перерозподільна. Проте наведений перелік функцій, які виконуються цінними папе¬рами під час ринкової взаємодії, не є остаточним. З розвитком ринку цінних паперів з’являтимуться також інші функції, які підкреслюватимуть характерні тенденції розвитку тих чи інших ринків.
3. Регулювання ринку цінних паперів має свою специфіку. Регулювання на національному рівні (державне регулювання) здійснюється у вигляді прямого втручання у його функціонування, а також непрямого впливу на цей ринок. На міжнародному (наднаціональному) рівні регулювання ринку цінних паперів здійснюється спеціалізованими інститутами, до участі в яких залучаються регулятори таких ринків різних країн світу з метою об’єднання зусиль комісій із цінних паперів щодо регулювання міжнародного руху капіталів та створення сприятливого клімату для ефективного перерозподілу коштів, а також обміну досвідом та уніфікації методів виявлення та запобігання шахрайству в цьому секторі. До таких інститутів регулювання ринків цінних па¬перів належать універсальні (OECD) та спеціалізовані (IOSCO) міжнародні організації, регіональні об’єднання (ЄС) та договірні двосторонні та багатосторонні альянси, які охоплюють більшість країн сучасного цивілізованого світу. Національна комісія із цінних паперів та фондового ринку України приєдналася до всіх основних резолюцій IOSCO, які регламентують міжнародно прийняті принципи регулювання ринків цінних паперів країн - членів цієї організації.
4. Реорганізація первинного ринку державних цінних паперів з урахуванням зарубіжного досвіду повинна бути спрямована на: забезпечення регулярного в один етап розміщення державних цінних паперів; запровадження загальноприйнятих міжнародних процедур щодо форм нарахування відсотків за державними облігаціями та еталонних випусків за всіма термінами обігу державних цінних паперів; активізацію участі населення у внутрішньоборгових операціях та розширення бази інвесторів через реформування пенсійної системи та системи соціального забезпечення, залучення іноземних інститутів до діяльності на місцевих ринках; розроблення методологічної та нормативно-правової бази управління ризиками і запровадження системи внутрішнього контролю за управлінням ризиками; активізацію роботи інституту первинних дилерів.
5. В умовах глобалізації фінансових ринків зростає тенденція до диверсифікації фінансових інструментів та розширення доступу населення до ринку державних цінних паперів. Показовим у цьому контексті може бути досвід Польщі, який заслуговує уваги і запозичення. Так, у цій країні для населення пропонуються такі види державних цінних паперів: 2-річні ощадні облігації з фіксованою ставкою; 3-річні облігації з плаваючою ставкою; 4-річні ощадні облігації зі ставкою дохідності, прив’язаною до темпів інфляції та 5-річні облігації з фіксованою ставкою.
6. Досягнення ліквідності вторинного ринку державних цінних паперів можливе за умови політичної стабільності, високого кредитного рейтингу, стабільної загальноекономічної кон’юнктури, низького рівня інфляції та достатнього рівня золотовалютних резервів. Основним інструментарієм досягнення ліквідності ринку державних цінних паперів є: операції РЕПО, використання похідних фінансових інструментів, індексованих цінних паперів, запровадження спеціалізованих проспектів емісії та спеціалізованих цінних паперів для інституційних інвесторів. У перспективі це сприятиме зменшенню вартості залучених ресурсів у зв’язку з покращенням кредитного рейтингу, зниженню ризиків, і в кінцевому підсумку розширить можливість використання державних цінних паперів як інструменту макроекономічного регулювання.
7. Ліквідний ринок державних цінних паперів сприятиме не лише зменшенню вартості державних запозичень, зниженню ризиків, покращенню іміджу держави як емітента, а й в перспективі розширить можливість використання державних цінних паперів як інвестиційного інструмента (зокрема, для недержавного пенсійного страхування), створить додаткові можливості для використання державних цінних паперів Національним банком України з метою проведення монетарної політики.
8. Необхідною умовою інтеграції України у світовий фінансовий простір є модернізація та адаптація інфраструктури ринку державних цінних паперів до міжнародних стандартів. З урахуванням зарубіжного досвіду, вважаю за доцільне створення приватної агенції з управління борговими зобов’язаннями уряду України (боргового офісу). Стратегічне завдання агенції полягатиме у розмежуванні фіскальної політики держави і політики в сфері управління зовнішнім боргом. Окрім цього, така структура активніше й оперативніше управлятиме зовнішнім боргом за рахунок зняття бюрократичних бар’єрів; встановлюватиме жорсткі бюджетні обмеження для уряду країни; залучатиме до управління боргом найкваліфікованіших фахівців; полегшить доступ інформації до кредиторів.
9. У контексті модернізації інфраструктури ринку державних цінних паперів необхідно створити інфраструктуру його учасників, зокрема, інституційних інвесторів: страхових компаній, пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування. Усе це в підсумку є важливими умовами успішного розвитку ринку державних цінних паперів в Україні.
10. Подальші кроки адаптації законодавства України з питань регулювання торговельної діяльності на ринку цінних паперів до системи права ЄС повинні у найближчому майбутньому бути спрямовані на вирішення основних існуючих проб¬лем, а саме:
- завершити формування інституціональної системи адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Міністерство юстиції повинно здійснити ревізію Реєстру чинних нормативно-правових актів України на предмет їх відповідності законодавству ЄС;
- на підставі вивчення та узагальнення відповідного досвіду держав Центральної та Східної Європи створити ефективний загальнодержавний механізм адаптації законодавства, в тому числі щодо перевірки проектів законів України та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання торговельної діяльності на ринку цінних паперів на предмет їх відповідності acquis communautaire Європейського Союзу.
Розв’язання цих питань дозволить максимально прискорити адаптацію законодавства України у сфері регулювання торговельної діяльності на ринку цінних паперів до законодавства ЄС.
Список використаних джерел:
1.Башко В. Державні запозичення в Україні: оцінка потреб і пропозиції щодо структури // Фінанси України. – 2011. – № 2, с.75–82
2.Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws
3.Закон України «Про цінні па¬пери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-VI // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws
4.Охріменко О. Вплив ринку державних цінних паперів України на функціонування кредитного ринку // Цінні папери України. - 2011, № 12 (657) 24 березня, с.9-10.
5.Рак Р.В. Ринок державних цінних паперів у фінансовій системі України: дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 2006.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter