|
|
|
АНАЛІЗ НЕДОЛІКІВ НОРМ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ТОВАРІВ ДЛЯ ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ
| |
| 30.05.2012 18:32 |
|
Автор: Димінська Анастасія Петрівна, студентка Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
На сьогодні однією з найважливіших проблем вітчизняної економіки є вдосконалення взаємовідносин між державою та платниками податку. Сучасна система оподаткування фізичних та юридичних осіб в Україні має ряд суттєвих недоліків: великий фіскальний тиск на малий бізнес, надмірність прав податківців. Також велика кількість пільг та постійні зміни податкового законодавства перешкоджають стабільному функціонуванню податкової системи.
З метою подолання вищенаведених недоліків було розроблено Податковий кодекс України, який набрав чинності 2 грудня 2010 року. Даний законодавчий акт містить велику кількість нововведень, тому становить значний інтерес для вивчення та аналізу як владі та науковцям, так і підприємцям і пересічним громадянам. Даний кодекс – документ, в якому необхідно оптимально поєднати функції фіскальні, від яких залежить життєдіяльність держави, і стимулювальні, зокрема зниження тіньової економіки. Відповідно, його прийняття – необхідний крок до стабілізації податкової системи України, проте деякі положення викликають ряд питань та непорозумінь, що і зумовлює актуальність даного дослідження [1].
Переваги та недоліки податкової системи та Податкового кодексу України у своїх працях досліджувало багато вітчизняних науковців: Ю.В. Борисейко, Н.А. Вахновська, Л.І. Новосельська, А.В. Романченко, Р.В. Тульчинський, О.П. Угровецький та інші.
Однак, дослідження недоліків Податкового кодексу України як одного із важелів впливу на розвиток суспільства – об’єкт інтересу багатьох дослідників, і не лише українських, що черговий раз підтверджує актуальність цієї наукової проблеми.
За ринкових умов господарювання одним з найважливіших недоліків Податкового кодексу є неточності та помилки в оцінці собівартості товарів для оподаткування податком на прибуток підприємств (ППП) [1; 2; 3]:
- Відповідно до параграфу 11 П(С)БО 16 «Витрати» виробничі витрати (собівартість реалізації) включають прямі та змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати, які відносяться на витрати одночасно з отриманням доходу, що з ними пов'язаний. Ст.138.10 Податкового кодексу визначає, що загальновиробничі витрати відносять до складу інших витрат в момент, коли ці витрати були понесені. Отже, існує розбіжність між фінансовим та податковим обліком, що потребує подвійної роботи бухгалтера.
- Українські загальноприйняті принципи обліку (GAAP) щодо фінансового обліку було змінено і тепер пропонується альтернатива попередньому пункту: відповідність принципу Податкового кодексу щодо обліку загальновиробничих витрат. Водночас метод, зафіксований у Податковому кодексі, не є економічно обґрунтованим і суперечить принципам IFRS.
- Витрати пов’язані із купівлею товарів (послуг) у приватних підприємців, що працюють на спрощеній системі оподаткування, не можуть включатись у валові витрати для обліку ППП (ст.139.1.12), крім IT-послуг.
Проаналізувавши зміст вищенаведених норм Податкового кодексу України, можна розробити такі рекомендації щодо їх уточнення та виправлення [1; 2; 3]:
- Скорегувати ст.138.8 щодо загальновиробничих витрат з метою мінімізувати різницю між двома видами обліку. Внаслідок такого підходу до податкової собівартості реалізованих товарів, застосовуваний механізм може призвести до збільшення бази оподаткування, оскільки витрати з виготовлених, але ще не проданих товарів не зменшуватимуть базу оподаткування.
- Ухвалити, що загальні виробничі витрати можуть бути включені у вартість товарів відповідно до особливостей виробничого процесу, що слід визначити (зафіксувати) в порядку ведення обліку платником податку. Ці положення повинні відповідати П(С)БО 16 «Витрати».
- Відмінити зміни до П(С)БО 16 «Витрати», які дозволяють використовувати податковий метод визначення собівартості, як такий, що не є економічно обґрунтованим.
- Ст.139.1.12 – гарний спосіб зупинити чорні схеми ведення бізнесу в Україні. ІТ-послуги повинні мати такі ж правила оподаткування.
- Проект закону №8521 від 16.05.2011 може стати основою розділу Податкового кодексу щодо регулювання спрощеної системи оподаткування на першому етапі змін. Разом з тим, фахівці не рекомендують знову дозволити включати витрати на товари і послуги, отримані від спрощенців до валових витрат бізнесу, оскільки це може призвести до відновлення схем відмивання грошей.
Податковий кодекс є передумовою виконання завдань податкової реформи і кроком на шляху до створення більш досконалої системи оподаткування. Проте, за півтора роки функціонування Податкового кодексу можна констатувати, що старі проблеми не зникли, але з’явилися нові. Навіть окремі зауваження даного дослідження щодо Податкового кодексу свідчать про необхідність подальшої роботи над його вдосконаленням.
Список використаної літератури:
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 4677-VI (4677-17) від 15.05.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», редакція від 10.01.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00.
3. Томас Оттен. Податковий кодекс України – недоліки. Аналітична записка [РВ/08/2011] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vlasnasprava.info/news/wp-content/uploads/2011/07/PB_08_2011_ukr.pdf.
E-mail: a_dyminska@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter