|
|
|
СВІТОВИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ РЕЖИМІВ ІНВЕСТУВАННЯ І ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ
| |
| 30.05.2012 10:02 |
|
Автор: Редько Катерина Юріївна, аспірантка, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, м.Київ
|
|
[Секція 7. Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці;] |
Стрімкий розвиток економічних відносин в Україні зумовлений переходом до ринкових відносин, але не завжди система оподаткування відповідає наявному зростанню виробництва. Тому питання створення спеціальних умов для отримання додаткових прибутків від виробництва буде завжди актуальним. Державою мають створюватись умови для виробництва не тільки у центральних регіонах, а й на всій території України.
Економічний механізм СЕЗ успішно використовується в багатьох країнах. Всього у світі нараховується, за різними оцінками, від 700 до 3000 спеціальних економічних зон. Різниця в кількісних оцінках обумовлена відсутністю єдиного визначення спеціальних (вільних) економічних зон і різним трактуванням поняття СЕЗ в різних країнах по-різному.
Вільні економічні зони існують як в державах, що є членами СОТ, так і в державах, які прагнуть вступити до даної організації (табл. 1).
В залежності від рівня економічного розвитку ці країни належать до різних груп: розвинутих, таких, що розвиваються, і недостатньо розвинутих. За даними СОТ і Всесвітньої асоціації економічних виробничих зон, майже 70% країн - членів СОТ мають на своїй території вільні економічні зони.
Таблиця 1 – Наявність вільних економічних зон в деяких країнах світу [2]
СОТ наполягає, щоб спеціальні режими оподаткування у вільних економічних зонах знаходились в рамках тих зобов'язань, які країна бере на себе під час підписання протоколу щодо вступу до СОТ. У відповідності до Угоди про субсидії і компенсації, яка регламентує діяльність, пов'язану з державним субсидуванням підприємств, для окремих членів СОТ передбачено наступні положення:
- члени СОТ, що знаходяться в процесі переходу від планово-централізованої до ринкової економіки вільного підприємництва, можуть залучати програми і заходи для такого переходу (ст.29, п.1);
- програми субсидування членів, що підпадають під дію статті 3 (заборонені субсидії за критерієм експортної орієнтації і заміщення імпорту) за умови повідомлення щодо цього даних членів, тимчасово припиняються або здійснюються у відповідності до статті 3 потягом періоду 7 років з моменту вступу в дію Угоди щодо СОТ.
На думку міжнародних експертів Центру транснаціональних корпорацій ООН, особлива роль СЕЗ в країнах Центральної і Східної Європи полягає в сприянні:
- по-перше, переходу від централізованої економіки до ринково орієнованої;
- по-друге, ліквідації монополії зовнішньої торгівлі;
- по-третє, більш повному задоволенні попиту споживачів на високоякісні товари, а також виробничих потреб в новій техніці і обладнанні;
- по-четверте, міжнародному розподіленні праці і інтеграції країн до світової економіки.
Дослідження, проведене фахівцями Всесвітньої асоціації економічних виробничих зон, свідчить, що в країнах третьої і четвертої груп наявність СЕЗ значно покращує динаміку розвитку експорту. Так, в третій групі, до якої входить Україна, спостерігалось зростання експорту на 72%. В той же час в країнах, що входять до третьої групи і в яких немає СЕЗ, зростання експорту становило всього 1%. Таким чином, наявність спеціальних економічних зон сприяє, з одного боку, швидкому зростанню виробництва експортних товарів, а з іншого - освоєнню державами нових ринків. Країни, в яких створені вільні (спеціальні) економічні зони, є найбільш динамічними з точки зору економічного розвитку в світі. За даними СОТ, в державах із СЕЗ темпи зростання обсягів торгівлі товарами є вдвічі вищими, ніж темпи зростання обсягів світової торгівлі.
При цьому WEPZA підкреслює, що досягнення зазначеного ефекту є можливим за двох умов: по-перше, при чіткому плануванні створення СЕЗ; по друге - державна політика стосовно вільних (спеціальних) економічних зон має бути стабільною. Відзначається, що важливими чинниками є інвестиційні гарантії, якість інфраструктури, кваліфікація робочої сили, можливість отримання на внутрішньому ринку дешевих кредитів і спрощених процедур адміністрування.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 року № 2673-XII, // Відомості Верховної Ради. – 1992. - №50. – с.676.
2. Макогон Ю. В. Регіональні економічні зв’язки і вільні економічні зони [підручник] / Ю. В. Макогон, В. І. Ляшенко, В. О. Кравченко. – [Видання 2–е, перероблене та доповнене]. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – 541 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter