|
|
|
АНАЛІЗ ЛОГІСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РЕГІОНАХ ФОРМУВАННЯ СИРОВИННИХ ЗОН КРУПОВИРОБНИЦТВА
| |
| 18.05.2012 11:16 |
|
Автор: Орленко Олена Владиславівна, кандидат економічних наук, доцент Міжнародного університету бізнесу і права, м. Херсон
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Важливе місце у складі агропромислового комплексу України займає зернопромисловий комплекс, до якого належать галузі, що займаються переробкою зернових культур: борошномельно-круп’яна та комбікормова.
Борошно-круп’яна галузь грає провідну роль в забезпеченні населення, а також інших галузей харчової індустрії такими соціально-значущими продуктами, як борошно і крупи. Найважливішими чинниками, які впливають на територіальне розміщення підприємств з виробництва даної продукції, є споживачі і сировинні ресурси [1].
Україна має достатній потенціал для заготівлі продовольчого зерна для виробництва борошна і круп. Щорічна потреба країни в продовольчому зерні, зокрема для виробництва хліба і хлібобулочних виробів, оцінюється від 5,7 до 7 млн т. Традиційно використовується широкий спектр зернових культур. Головна роль в продовольчому споживанні, звичайно, належить пшениці – 80%. На частку жита і гречки припадає по 7 і 5% відповідно. Використання рису і кукурудзи в середньому складає приблизно 3%. Споживання інших зернових і зернобобових культур на виробництво борошна і круп традиційно незначне і разом складає близько 4%.
Логістика представляє собою науку про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних системах, яка на даному етапі розвитку економіки займає досить чільне місце. Свідченням цього є розуміння виробниками продукції важливості координації всіх функцій та бізнес процесів, і насамперед, щодо забезпечення транспортування, зберігання продукції і сировини для успішного виробництва та продажу. Логістична система являє собою адаптивну систему із зворотнім зв’язком, що виконує ті чи інші логістичні функції та операції за яких інформаційний потік відповідає матеріальному потоку і розглядається як сукупність циркулюючих у логістичних системах, і зокрема між ними та у відносинах із зовнішнім середовищем [2].
Питанням логістичної діяльності, зокрема саме в сільському господарстві присвятили свої праці такі вчені-економісти Дідик О.М.,Заболотний Г.М., Захарченко В.І., Кальченко А. Г.
На сьогодні в Україні налічується близько 600 борошномельних підприємств, з них 200 – комбінати хлібопродуктів. Потужності з виробництва борошна знаходяться на рівні понад 11 млн т, що приблизно в три рази більше, ніж необхідно для власного споживання. За офіційними даними, великі борошномельні підприємства виробляють близько 70% борошна від загального виробництва. У країні також активно працює величезна кількість приватних міні-млинів, сукупна потужність яких, на думку незалежних експертів, дозволяє покрити потреби вітчизняного ринку борошна на 30%.
Найбільшими центрами з виробництва борошна є Київ і Київська область, а також Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Вінницька, Одеська області.
Сучасне уявлення про логістику в аграрному секторі суттєво відрізняється від недавнього минулого. Якщо раніше логістична система описувала фізичний рух сировини і товарів, то тепер він включає планування, закупки продукції і послуг, транспортування та зберігання. Сьогодні аграрна логістика дає змогу суб’єктам господарювання формувати стратегію ефективної політики щодо забезпечення конкурентної переваги на підставі орієнтації на ринки. Разом з тим сьогодні існує багато чинників, які перешкоджають ефективним процесам господарювання, а також гальмують реформування економіки. Оскільки в умовах ринкової економіки головною метою господарюючого суб’єкта є досягнення максимального прибутку, важко переоцінити роль аграрної логістики, яка передбачає передусім оптимальне управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками. Отже в нинішніх умовах аграрну логістику сприймають і як науковий напрям і як сферу бізнесу, а також як функцію господарського управління та розвитку, а також як напрям підготовки менеджерів-логістів для аграрного сектора економіки.
Сутність найбільш широкого трактування аграрної логістики полягає в поєднанні наукового та практичного управління потоковими процесами в аграрній економіці і зокрема управління рухом і зберіганням сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції в господарському обігу від первинного джерела сировини до кінцевого споживача сільськогосподарської продукції [3]. Поряд з цим аграрна логістика у сучасних умовах глобалізації процесів постачання, виробництва та збуту сільськогосподарської продукції є критичним чинником успіху в агробізнесі й тому представляє важливе джерело конкурентної переваги на ринку. Аграрна логістика ставить за мету об’єднання стадії закупівлі, виробництва і збуту в єдиний процес, тобто за допомогою логістики управління рухом потоків матеріалів здійснюється як управління єдиною, інтегрованою системою, яка включає джерела сировини, ряд стадій обробки продукції та збуту готової продукції. Таким чином, як показують наші дослідження, логістика забезпечує формування процесу товароруху, його ефективне функціонування шляхом встановлення необхідних господарських зв’язків між окремими стадіями і учасниками логістичного процесу, а також рухом матеріальних, інформаційних та фінансових потоків.
На відміну від промислового підприємства де виділяються основні два аспекти логістичної діяльності, перший торкається проблем експлуатації складів і транспортних засобів, вибору і використання навантажувально-розвантажувального обладнання, способів упаковки, функціонування інформаційно-керуючих систем, а другий охоплює організацію управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками, тоді як аграрна логістика передбачає аспект впровадження раціональних форм матеріального забезпечення аграрних підприємств, виробництва та доведення сільськогосподарської продукції до ринків збуту забезпечуючи при цьому оптимізацію логістичних витрат за максимально корисного ефекту сільськогосподарської діяльності, ресурсозбереження та екологічної безпеки в потокових процесах.
Як відомо аграрний сектор, його господарська діяльність складається з окремих процесів, що представлені різними потоками і зокрема матеріальними, енергетичними, інформаційними, фінансовими, кадровими які є компетенцією окремих функцій аграрної логістики. Виконання окремих функцій аграрної логістики здійснюється на умовах їх диференціації, тобто виокремлено за видами логістичного управління основними ресурсами аграрного підприємства. Диференціація здійснюється за наступним поділом: матеріальна логістика, фінансова логістика, інформаційна та кадрова логістика. До особливостей аграрної логістики слід віднести також виконання нею функцій за галузевою диференціацією та сферою діяльності, а це зокрема: логістика рослинництва, тваринництва, кормовиробництва, рибного господарства, а також підприємницька, комерційна, віртуальна логістика [4].Сюди відносять також локальну логістику, мегалогістику, які виконують функції в межах локалізації логістичних операцій.
Крупи є традиційним українським продуктом, який відрізняється стабільним широким споживанням, завдяки своїй високій поживності. В Україні найбільш поширені такі круп’яні культури, як гречка і просо. До них також належать сорго і чумиза. Умовно круп’яними є ячмінь, овес, пшениця, кукурудза, горох і чечевиця. Найбільше продовольче значення мають гречка, просо і чечевиця. За офіційними даними, щорічне виробництво круп складає приблизно 300-400 тис. т. Основні підприємства з виробництва круп зосереджені в зонах вирощування круп’яних культур, що дозволяє їм мати стабільну сировинну базу і економити на виробничо-логістичних витратах. Потужності з виробництва круп знаходяться на рівні понад 50,5 тис. т.
Географія поставок традиційно представлена в основному країнами пострадянського простору – Росія, Білорусь, Грузія, Молдова, Австрія, Вірменія. Значні партії гречки експортуються до Німеччини. Треба зазначити, що основні партії кукурудзяного борошна поставляються до Росії і Білорусі. Серед виробників круп провідними експортерами є: ТОВ «Альтера», ТОВ «Біосен», ЧП «Дарвін», ТОВ «Святоград», АПФ «Ранок», ТОВ «Ексімпродукт», ВАТ «Хмельницький КХП».
Вітчизняний ринок круп найменше залежить від імпорту, обсяги якого незначні. В основному поставляються крупи швидкого приготування. Найбільшим постачальником є компанія Nestle.
Слід також зазначити, що існує й міжнародний аспект використання аграрної логістики як функції господарського управління. В сучасних умовах розвитку світового господарства та формування відкритої економіки, яка передбачає розширення господарських зв’язків між країнами й міжнародної економічної кооперації, що сприяє розширенню транснаціональних і транскордонних потоків транзиту товарів на взаємовигідних умовах торговельного бізнесу.
В умовах ринкової економіки виробництво та збут продукції є не простим, а досить багатоплановим процесом, в якому функціонує у тісній взаємодії багато організаційних, економічних, технічних та інших чинників. Від їх скоординованої діяльності, що проявляється в системі аграрної логістики значною мірою залежить результативність як у цілому виробничо-господарських структур, так і окремих галузей та видів виробництва сільськогосподарської продукції.
Список використаної літератури:
1. Ларіна Л.Л. Формування та забезпечення надійності регіональних логістичних систем: [Монографія] Л.Л. Ларіна – Донецьк: Норд-прес. 2005. – 284 с.
2. Мороз О.В., Музика О.В. Системні фактори ефективності логістичної концепції постачання на підприємствах. Моногр. – Вінниця: УНІВЕРСУМ – Вінниця, 2011.–166 с.
3. Смирнов А.Г. Агрологістика як чинник територіальних організацій АПК // Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення. – К., 2010. – С. 42-45.
4. Янків М.Д. Організаційно-економічні механізми розвитку і функціонування АПК України – Львів; Коопосвіта, 2009. – С. 24-431.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter