|
|
|
ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
| |
| 17.04.2012 19:07 |
|
Автор: Коваль Анастасія Ігорівна, студентка Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Анотація: У статті досліджуються проблеми використання інноваційних можливостей для забезпечення сталого розвитку, розглядаються проблеми формування та проведення інноваційної політики в державі. Обґрунтовується необхідність державного регулювання процесів сталого розвитку. Визначено етапи розвитку на шляху досягнення країною прийнятного рівня сталого розвитку.
Впровадження принципів сталого розвитку у світі історично збіглося із становлениям України як незалежної європейської держави. Україна, зважаючи на глобальні перетворення в світі, проводить демократизацію суспільства, яка супроводжується ринковими перетвореннями, процесами приватизації та іншими трансформаціями в суспільстві. Однак суспільство і економіка перебувають в системній кризі з явними ознаками розбалансованості суспільно-економічних відносин та зменшення економічного потенціалу держави. За багатьма параметрами соціально-економічного розвитку Україна втратила рейтингові позиції серед розвинених країн світу.
Інноваційно-ресурсний потенціал, яким володіла Україна і який в сучасних умовах значною мірою визначає перспективи розвитку, конкурентоспроможність економіки та рівень добробуту населення, значно зменшився. Спостерігається зниження інноваційної активності промислових підприємств. Не дотримуються законодавчо визначені обсяги фінансування на розвиток науки. Ці явища багато в чому залежать від економічної політики, яка проводиться на вищому державному рівні, в тому числі і щодо інноваційної діяльності.
Важливою умовою розвитку економіки України є формування такої політики, яка б переорієнтувала суб’єкти підприємницької діяльності від традиційного до інноваційного високотехнологічного виробництва, яке забезпечувало б ефективне використання ресурсів. Ведення виробництва на засадах сталого розвитку вимагає побудови нового механізму державного регулювання інноваційної діяльності в країні. [1]
Перехід України до гармонійного розвитку повинен визначатися у законодавчо прийнятій концепції та відповідних національних стратегіях у політичній, економічній, воєнній, соціальній, природоохоронній та інших сферах життєдіяльності. На жаль, Україна не виконала своїх міжнародних зобов'язань щодо прийняття єдиної концепції сталого розвитку. Відсутність поступу у формуванні стратегії сталого розвитку України призводить до виснаження ресурсного потенціалу держави.
Передові країни, вирішивши проблеми задоволення масових потреб у споживчих благах, стали на шлях виробництва та споживання інформаційних ресурсів та знань, нагромадили величезний обсяг новацій і в основу економічного зростання поклали інноваційні технології.
В Україні інноваційна діяльність набула статусу одного з чинників розвитку економіки та суспільства на законодавчому рівні. Визначені правові основи розвитку такої діяльності. Зобов’язано органи виконавчої влади держави усіх рівнів створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт за визначеними пріоритетними напрямами, йде формування науково-технічних програм розвитку.
В країні ще не створено необхідних атрибутів ринкової системи господарювання, тому в економічній сфері незрілі ринкові відносин та низький рівень ринкової конкуренції. Наявні ознаки олігархічної економіки. Інновації не стали головною умовою виживання та економічного розвитку підприємств. Здійснюється експлуатація наявного ресурсного та трудового потенціалу, а не створення високотехнологічного інноваційного. Частка інвестицій вітчизняних інвесторів у фінансування інноваційної діяльності становить кілька відсотків[2].
В Україні спостерігається кризова екологічна ситуація, яка має тенденцію до поглиблення. Фінансування екологічних програм і природоохоронних заходів недостатнє. Навколишнє природне середовище продовжує забруднюватися понад допустимі норми. В господарському комплексі переважають сировинно-витратні, найбільш енергоємні та екологічно шкідливі галузі.
Попит на інновації практично відсутній, оскільки сформавана модель економіки базується на низькотехнологічних галузях. Наукомісткі та високотехнологічні галузі - машинобудування, приладобудування, електротехнічна та електронна галузі, розвиваються слабо. Пріоритетними є експортноорієнтовані галузі, які у нас традиційно були ресурсними.
Державна економічна політика спрямована на обслуговування низькотехнологічних галузей економіки, що і є однією з основних проблем формування ефективної інноваційної політики на засадах сталого розвитку.
Необхідна зміна державної політики в напрямі формування інноваційної моделі сталого розвитку України.
Інноваційний розвиток економіки - це процес розширеного суспільного відтворення, в якому зростання обсягів виробленої продукції та підвищення її конкурентоспроможності досягається переважно за рахунок інтенсивного виробництва. Сутність його полягає у безперервному оновленні спектру товарів та послуг, а також технологій їх виробництва. Інноваційний розвиток економіки забезпечує постійне зменшення енерго- та ресурсоємності одиниці продукції, збільшення продуктивності праці, що й відповідає ідеї сталого розвитку держави.
Інноваційний розвиток стосується усіх ланок ринкових пропозицій товарів і послуг споживчого та інвестиційного призначення, охоплює виробництво, фундаментальну і прикладну науку, освіту, управління, фінанси, культуру та інше.[4]
Необхідною умовою інноваційного розвитку економіки є забезпечення засобами державної політики тісного взаємозв'язку між усіма складовими суспільного життя, які входять в систему сталого розвитку.
Забезпечити сталий розвиток без збалансованого розвитку економічної, соціальної та екологічної сфер неможливо, так як і без врахування потреб членів суспільства у майбутньому. Таке розуміння сутності сталого розвитку вимагає відповідної державної політики, далекоглядного інституційного менеджменту. Інституційні реформи та стратегії мають розроблятись і проводитись з урахуванням цих положень, а національні програми мають бути скоординовані на світовому рівні.
Характерною особливістю нинішнього стану в Україні є відсутність ефективної стратегії інноваційного розвитку суспільства та економіки, яка б базуваласть на ідеях сталого розвитку. Відсутні стратегії сталого розвитку і на більшості українських підприємств. Передумовою формування таких стратегій має бути ефективна інноваційна політика на різних рівнях управління і, в першу чергу, на макрорівні. Нерозвиненість конкурентного середовища ускладнює формування мотиваційних механізмів використання інноваційних стратегій підприємствами і є гальмуючим фактором сталого розвитку.[5]
Держава має брати на себе функцію підвищення науково-технічного рівня економіки через процеси управління, регулювання та забезпечення науково-технічного прогресу. В період становлення ринкових відносин повинні переважати економічні стимули запровадження інноваційних моделей розвитку, які б не ускладнювали, а полегшували функціонування бізнес-структур. Із розвитком ринкових відносин адміністративні важелі мають послаблюватися і замінюватися ринковими регуляторами інтересів.
Швидкий перехід на інноваційну модель сталого розвитку об'єктивно є єдиним шансом уникнути наступних криз і незворотнього відставання від розвинутих країн.
В подальшому перспективними є дослідження механізму формування державного регулювання інноваційних процесів в процесі переходу до політики сталого розвитку країни.
Список використаної літератури:
1. Белорус О.Г. Глобальное устойчивое развитие / О.Г. Белорус, Ю.М. Мацейко. — К.: Киев. нац. экон. ун-т им. В. Гетьмана, 2006. — 484 с.: табл. — Библиогр.: С. 474-484 и в подстроч. примеч.
2. Галиця І. Механізми вдосконалення управління інноваційною діяльністю в умовах економічної нестабільності / І. Галиця, М. Шевченко, О. Галиця // Вісн. НАН України. - 2010. - № 5. - С.33-41.
3. Гаман М.В.Державне регулювання інноваційного розвитку України / М.В Гаман. - К.: Нац. акад. держ. Упр. при Президентові України, 2005. - 386 с.
4. Інноваційний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації. Аналітична доповідь центру Разумкова// Національна безпека і оборона. - 2008. - № 7. - С. 2-25.
5. Шевчук В.Я. Макроекономічні проблеми сталого розвитку / В.Я. Шевчук. — К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України. Центр. дослідж. сталого розвитку., 2006. — 198 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter