|
|
|
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ СФЕРИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
|
16.04.2012 11:40 |
Автор: Катан Людмила Ігорівна, кандидат технічних наук, професор кафедри фінансів Дніпропетровського державного аграрного університету
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Глобалізація – це історично невідворотний процес інтеграції локальних і регіональних ринків: товарів, праці, капіталу. Відомо, що основними рисами глобалізації є мобільність капіталу, міжнародна торгівля, міграція робочої сили, посилення інформаційної складової та ін . В умовах глобалізації та інтернаціоналізації економічних відносин розвиток сучасного суспільства характеризується стрімкими змінами структурного й інституційного характеру, що пов’язано з переходом найрозвинутіших країн від індустріального до постіндустріального устрою, який має інше економічне підґрунтя та внутрішню будову. Як наслідок, у національних економічних системах змінюється роль і місце окремих галузей та видів економічної діяльності. Визначальною мірою це стосується аграрного сектора та його окремих складових [1]. За останні десятиліття у розвинутих країнах спостерігається процес концентрації сільськогосподарського виробництва. Зокрема, у США, Канаді, Західній Європі суттєво скоротилася кількість фермерських господарств, при цьому у 1,5-2 рази збільшилися середні розміри землекористування. Одним із чинників таких процесів є жорсткі конкурентні умови, які не дозволяють ефективно функціонувати дрібним фермерам. Конкуренція призвела не лише до збільшення розмірів аграрних підприємств, але й до зміни форм і методів ведення господарств, зокрем до зменшення кількості працівників. Сталий розвиток – це запропонована світовим співтовариством, уточнювала та поглиблювана сучасна концепція бажаного суспільного розвитку, що ґрунтується на стратегії оптимізації всієї діяльності людства (передусім економічної) в його взаємодії з навколишнім середовищем. Основна мета сталого розвитку аграрної сфери України - забезпечення динамічного соціально-економічного зростання, збереження якості навколишнього середовища і раціональне використання аграрного природно-ресурсного потенціалу, задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь через побудову високоефективної економічної системи, що стимулює екологічну сталість, продуктивну працю, науково-технічний прогрес, а також має соціальну спрямованість. Зрозуміло, що на ситуацію в аграрному секторі України впливає світова кон’юнктура, що неминуче в умовах глобалізації. Під впливом глобалізаційних процесів відбувається зміна структури світових ринків на користь одних продуктів із витісненням інших, а надання переваги тростинному цукру перед буряковим, соєвій та пальмовій олії на противагу соняшниковій – не на вигоду Україні. Визначальну роль продовжує відігравати нижча ціна, причому в окремих випадках не на користь якості. Отже, глобалізаційні процеси формують зовнішнє щодо українського аграрного сектора інституційне середовище й не враховувати його вплив неможливо. Потрібно не очікувати, а рухатись назустріч глобалізації, стаючи активним її учасником, зокрема й у контексті реальної інтеграції вітчизняного АПК. Основні напрями такої діяльності визначені загальнодержавною програмою сталого розвитку аграрного сектору України на період до 2020 року, сутність яких заключається в наступному: реалізація державної політики спрямованої на забезпечення сталого розвитку сільських територій України шляхом підвищення конкурентоздатності сільського господарства; охорони та збереження природних ресурсів сільських територій.
Список використаної літератури: 1. Катан Л.І. Напрями розвитку управління агропродовольчою системою України: еколого- економічний аспект /Л.І. Катан // Вісник Національного технічного університет «Харківський політехнічний інститут»,Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва.-Харків: НТУ «ХПІ».-2010.-№8.- С.79-85.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|