|
|
|
НА ШЛЯХУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
| |
| 16.04.2012 11:13 |
|
Автор: Чорна Ольга Ромуальдівна, аспірант Львівської комерційної академії
|
|
[Секція 8. Світова економіка та міжнародні відносини;] |
З появою поняття «сталого розвитку», суспільство поставило перед собою завдання, яке до сих пір ще не є вирішеним: Як задовольнити потреби сьогодення без шкоди майбутнім поколінням задовольняти свої власні потреби? [1;c.1] Тут йдеться мова про потреби, які прямопов’язані з навколишнім середовищем та його впливом на життєдіяльність людини. У світі над вирішенням цього завдання задумались ще у 70-х роках, що є документально зафіксовано Римським клубом у доповіді Limits to Growth, яка містить систематизований погляд на перспективу сталого розвитку. Думки на рахунок шляхів вирішення цього завдання прогресують й до тепер, про, що свідчать все нові й нові досягнення не тільки в законодавчій сфері* ,а й в реалізації вже діючих проектів, як приклад можна згадати: корисний досвід Німеччини в пом’якшенні впливу наслідків господарської діяльності на навколишнє середовище. Це стосується насамперед проблеми очисних споруд, утилізації відходів, виробництва продукції із вторинної сировини. Так, наприклад, лише на землі Гессен щороку утворюється 14,6 мільйонів тонн побутових відходів, з них лише ¼ повторно використовується, а 67% зберігається на спеціальних складах і у сховищах; вже сьогодні передбачається збільшити обсяг повторного використання паперу з 9 до 15%, а кількість компостованих відходів - з 95 до 555 тисяч тонн. [2; п.3] Окрім створення великої кількості проектів в себе в країні, Німеччина значну роль приділяє проектам ззовні, зокрема: проекти зі сталого розвитку в Індії** , проект LEGATO*** та ін.
Так, наприклад, у Швеції ефективно використовується ґідроенерґетичний потенціал малих річок. Побудовано багато малих ГЕС (потужністю 1300 кВт - 1,5 МВт) з комп’ютеризованим управлінням, які мають вищу екологічну ефективність.[3]
Подібно Швеції, Норвегія, попри значні поклади нафти та природного газу, розвиває відновлювану енергетику, за допомогою малих та великих гідроелектростанцій, окрім цього обмежує споживання природного газу і цей носій не використовується для обігріву приміщень. Можна ще перелічити безліч проектів у цій сфері, що свідчить про проведення значної роботи розвиненими державами у напрямку сталого розвитку.
Україна виявила бажання стати на шлях сталого розвитку на конференції в Ріо-де-Жанейро в 1992 році.[4]
Хоча створено значну кількість законодавчих актів у цій сфері (Табл.1), проте Україна продовжує займати останні місця у світі згідно індексу екологічної сталості, що був презентований у 2005 році. Україна посіла лише 108 місце зі 146 країн, причиною цього є те, що наразі не є достатньо розвинені практичні механізми втілення вимог законодавства щодо забезпечення сталого розвитку.[5; с.277-278]
Найразючішою проблемою реалізації програм зі сталого розвитку є брак бюджетного фінансування, в той час як альтернативні механізми фінансування не задіяні, мова йде про не створення належного інвестиційного клімату в державі, в першу чергу причиною цього є вже згадана нечітка законодавча база, інформаційні бар’єри, високі відсоткові ставки за кредитами і триваюча інфляція також мають негативні наслідки для проектів у сфері відновлюваних джерел енергії. На сьогодні середня відсоткова ставка за кредитами для інвестицій сягає 20%, що набагато вище, ніж у країнах Західної Європи. Це збільшує термін амортизації інвестицій. Водночас українські банки дуже стримані щодо кредитування проектів у сфері відновлюваних джерел енергетики.[6; c.33] .
Проте існуюча Енергетична стратегія України в період до 2030 року, мабуть не помічаючи цих проблем, показує досить оптимістичний сценарій інвестування: обсяги капітальних вкладень на реалізацію галузевих і міжгалузевих енергозберігаючих заходів у період 2006-2030 рр. проти рівня 2005 року оцінюються в таких розмірах: 2010 рік –30,6 млрд. грн.; 2015-й –53,7; 2020-й – 69,0; 2030 рік – 102,3 млрд. грн.[7]
Проте не потрібно забувати, ставлячи перед собою нездійсненні інвестиційні стратегії, про те, що ми стаємо залежними від зовнішньої допомоги і нам необхідно прагнути до розвитку, який визначається і фінансується власними можливостями. Але це все є неможливим до тих пір поки Україна надалі буде дотримуватись того ж політичного та економічного курсу, зокрема намагатиметься отримати нижчі ціни на імпортований газ, хоча можна в принципі знизити його використання. Давно відомі факти, що Україна може забезпечити свої потреби власним видобутком нафти на 25–35% та газу на 50–60%.[8], але знову ж таки необхідні кошти для реалізації проектів у цій сфері, то чому ж не отримати ці кошти знизивши імпортування дорогого газу, на користь здійснення цих проектів та створення часткового грошового забезпечення галузі відновлюваних джерел енергії.
Треба також зауважити, що Енергетична політика України робить ставку на субсидування цін на електроенергію і тепло. Це призводить до неефективного використання ресурсів. Крім того, низькі будівельні стандарти старих будівель та потреба у реконструкції зумовлюють низьку енергетичну ефективність та масові втрати теплової енергії [6;c.34] , ці умови значно ускладнюють будь-які зміни на шляху до сталого розвитку.
Підсумовуючи варто сказати, що досягнення сталого розвитку потребує значних структурних змін у всіх галузях, проте будь-яким змінам повинен передувати гідний політичний курс, який буде базуватись на законодавчому підґрунті, а написані закони будуть сходитись з виробленою стратегією.
Список використаної літератури:
1. Sustainable development: Critical issues / OECD Observer. - 8 p.
2. Грабинський І.М. Сучасні економічні системи: Навчальний посібник.- Львів: Інтереко, 1997. - 176 с. ISBN 5-7763-2738-5.
3. B.Bergander and D.Johansson. Small-Scale Hydro Power Developments in Sweden and its Environmental Consequences // Латвийский физико-технический журнал.- 1991.- №6.- С.50-55.
4. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України
Проекти актів. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://naer.gov.ua/prekti-aktiv
5. УКРАЇНА: Стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки-2006. - К. НІСД, 2006.
6. Майсснер Ф., Укердт Ф. Розвиток відновлюваних джерел енергії в Україні: потенціал, перешкоди і рекомендації щодо економічної політики. - Berlin: BE Berlin Economics GmbH, 2010. - 41с.
7. Енергетична стратегія України на період до 2030 р., схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN38530.html
8. Національна доповідь про стан та перспективи реалізації державної політики енергоефективності у 2008р./ Національне Агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів при Національній Академії Наук України. – К.: 2009р.
__________________________________________________________________
• *в 1972 році створення Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП)
• Генеральна Асамблея ООН заснувала в 1992 році Комісію зі сталого розвитку. В 1996 році Комісією були опубліковані індикатори сталого розвитку, за допомогою яких держави зможуть визначити рівень свого розвитку і приступити до поетапного вирішення проблем, що перешкоджають переходу до сталого розвитку.
• Програма розвитку 21-го століття - являє собою план дій Організації Об'єднаних Націй, що стосується сталого розвитку та поклала початок Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, в 1992 році.
• Кіотський протокол - міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Головна мета угоди: стабілізувати рівень концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему планети. Протокол зобов'язує розвинуті країни та країни з перехідною економікою скоротити або стабілізувати викиди парникових газів у 2008-2012 роках до рівня 1990 року.
• Міжнародна програма співпраці у сфері енергетики між Європейським Союзом (ЄС), Туреччиною та «новими незалежними державами» (ННЗ), за виключенням країн Балтики та Російської Федерації та ін..
**Сталий розвиток економічної системи в Індії (проекти Німеччини) [Електронний ресурс]. ─ Режим доступу: http://www.india.diplo.de/Vertretung/indien/en/12__Climate__Development__Cooperation/Sustainable__Development/Sustain__Develop.html
***Німецький дослідницький проект LEGATO в південно-східній Азії [Електронний ресурс]. ─ Режим доступу: http://www.research-in-germany.de/70204/2011-06-15-legato-a-major-international-project-on-sustainable-development-of-rice-ecosystems-in-southeast-asia-to-be-launched-on-14th-june-in-georgetown-penang-malaysia.html
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter