|
|
|
ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД В УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
| |
| 16.04.2012 09:53 |
|
Автор: Палій Олена Олександрівна, студентка Національного авіаційного університету; Власова Тетяна Володимирівна, студентка Національного авіаційного університету, м. Київ
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Сучасний стан розвитку організацій характеризується переходом від традиційної функціональної індустріальної моделі Адама Сміта до процесної моделі управління. Функціональна модель ґрунтується на передумові, що робітники володіють невисокою кваліфікацією, тому запропоновані їм задачі мають бути дуже простими [1].
Проблематикою даного дослідження є застосування концепції процесного підходу в діяльності організації. Впровадження процесного підходу є ключовою вимогою стандарту ISO 9001: «організація повинна визначити процеси, необхідні для системи управління якістю та їх застосування на всіх рівнях організації (п. 4.1а). Застосування цього підходу розглядається в світі як одна з ключових умов успішного функціонування організації, як одна з базових концепцій сучасного менеджменту [1].
Було виявлено, що роль процесів в організації можна порівняти з тим, що є звичайним для будь-якої організації з ієрархічною структурою.
Впровадження процесного підходу повинно мати проектування структури процесів: їх переліку та взаємозв’язків. Тільки після того, як визначено, що саме є процесами в організації, можна починати вводити різні методи для управління ними. Звичайно, універсально ефективної структури процесів, як і універсальної оргструктури не може бути навіть у рамках однієї області.
Правилом, очевидним для організаційної структури (і для будь-якої ієрархічної структури) визначено роль керівника організації: він повинен особисто керувати будь-якими структурними підрозділами, які підпорядковані безпосередньо йому; визначити цілі їх роботи, погоджувати шляхи досягнення цих цілей, при необхідності – допомагати в їх досягненні, аналізувати отримані результати.
Структура процесів повинна відображати бачення роботи організації керівником, адже – повинна розроблятися і переглядатися лише за його безпосередньої участі. Якщо це правило не буде виконано (найбільш поширений варіант – коли структура процесів копіює структуру стандарту ISO 9001), організація отримає не справжнє процес не управління (власне, процесами ніхто управляти не буде), а тільки набір документів, що описують її діяльність [2].
Традиційно, власником процесу призначається керівник структурного підрозділу, який виконує основний обсяг роботи в рамках процесу. Головне зауваження, яке слід зробити щодо такого варіанту – це необхідність чіткого розподілу двох цілей, які виконує один і той же керівник: власника процесу та керівника структурного підрозділу.
Дослідження показали, що однією з головних складових у впровадженні процесного підходу – визначення системи моніторингу та вдосконалення процесів, вибір показників моніторингу процесів і встановлення цілей за ними.
Встановлено хибне розуміння щодо побудови в організації системи управління якістю за стандартами ISO 9001. Такий підхід видається не зовсім ефективним, адже він означає, що існує «система управління якістю», окрема від загальної системи управління.
Підсумовуючи, слід зазначити, що більш ефективним позиціонуванням відповідної роботи може бути впровадження процесного підходу до управління організацією. Таке позиціонування може спонукати співробітників до того, щоб дійсно глибоко переглянути та удосконалити базові підходи до своєї діяльності, а не просто зосередитися на успішне проходження сертифікаційного аудиту.
Список використаної літератури:
1. Сусленко, А. Т. Процесний підхід як інноваційна модель системи управління якістю. // Стандарти і якість. 2007. – 252 с.
2. Морозов, Ю. П. Теорія управління: Навчальний посібник для вузів / Ю. П. Морозов. - М.: Юнити-Дана, 2008. - 379 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter