|
|
|
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
| |
| 11.04.2012 09:19 |
|
Автор: Ларіонова Катерина Леонідівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів та банківської справи Хмельницького національного університету; Задоянчук Юлія Юріївна, студентка Хмельницького національного університету
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Актуальність теми пов’язана із тим, що реформування економіки України супроводжується структурною реорганізацією галузей, розвитком фондових бірж та позабіржових систем, що обслуговують рух грошей і капіталів, концентрацією інвестиційних ресурсів у вітчизняних власників що, в свою чергу, потребує якісних банківських послуг на ринку фінансових послуг України.
Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Дослідження інвестиційної діяльності комерційних банків посідають вагоме місце в наукових працях закордонних і вітчизняних вчених, зокрема Болгар Т.М., Василенка Д.В., Васильченко З.М., Корнєєва В.В., Луціва Б.Л., Майорової Т.В., Мороза А.М., Пересади А.А., Пікус Р.В., Приказюк Н.В., Притули Н.М., Савлука М.І., Сало І.В. та ін. В наукових дослідженнях основна увага приділяється удосконаленню кредитної та депозитної політики банку, тоді як роль інвестиційних операцій у забезпеченні ліквідності та фінансової стійкості роботи банку розглядається не достатньо повно, що обумовило актуальність даної теми.
Метою статті є аналіз факторів, що визначають інвестиційну стратегію вітчизняних банків, та розроблення рекомендацій щодо удосконалення діяльності банківських установ на інвестиційному ринку.
Зарубіжні інвестиційні банки не лише самі потерпіли від фінансової кризи, але і дали імпульс розвитку нових тенденцій на фінансовому ринку. Так, у 2008 році інвестиційні банки змушені були змінювати свою спеціалізацію, трансформуючись у комерційні. Ефект доміно, завдяки якому зійшло з дистанції немало фінансових установ, призвів до росту на міжнародному ринку злиттів та поглинань між інвестиційними та комерційними банками [1]. Також загострилась конкуренція між інвестиційними банками та парабанківськими установами, які надають аналогічні послуги на інвестиційному ринку.
Впродовж останніх років на національному ринку відбувались схожі процеси. Однак втрата вітчизняними банками інвестиційної спеціалізації супроводжувались не злиттям та поглинанням, а налагодженням співпраці між банківськими та парабанківськими установами чи створенням вітчизняними комерційними банками дочірніх інвестиційних структур, які реалізовували б інвестиційні наміри материнської компанії.
За останні роки простежується тенденція до переорієнтації банків із вкладень у цінні папери на інвестиції у цінні папери на продаж. Більшість інвестицій банків сьогодні здійснюється у формі кредитів. В таблиці 1 наведена структура інвестиційного портфеля першої п’ятірки українських банків станом на початок 2012 р.
Таблиця 1. – Структура кредитно-інвестиційного портфелю першої п’ятірки українських банків станом на 01.01.2012
Не зважаючи на широке розмаїття операцій банків на інвестиційному ринку, банківський сектор національної економіки демонструє тенденцію до скорочення обсягів інвестиційного портфеля на користь кредитного. Така ситуація зумовлена низкою чинників, зокрема:
- відсутність ефективного функціонуючого фондового ринку;
- вищою дохідністю кредитних операцій, в порівнянні з інвестиціями;
- ширшим спектром ризиків, що виникають при здійсненні інвестиційних операцій, та складністю їх прогнозування і оцінювання;
- відсутністю у банків грошей для здійснення довгострокових інвестицій;
- наявністю у вітчизняних комерційних банків дочірніх структур, які опосередковано виконують значну частину інвестиційних операцій банків.
Проблема низької активності вітчизняних банківських установ на інвестиційному ринку може бути пояснена також, виходячи із класифікації операцій банку з цінними паперами. Зокрема такі операції класифікуються за наступними ознаками:
а) за інвестиційною стратегією:
1) інвестиційні операції на продаж;
2) інвестиційні операції на інвестиції;
б) за відображенням у балансі банку:
1) емісійні, тобто пасивні операції щодо випуку цінних паперів власного боргу;
2) інвестиційні, тобто активні операції з вкладення ресурсів у придбаня фондових активів;
3) клієнтські операції, тобто операції щодо обслуговування емісійних та інвестиційних операцій клієнтів банку.
Згідно з наведеної класифікації можна виявити деякі особливості інвестиційної діяльності вітчизняних банків на сучасному етапі, а саме:
– за інвестиційною стратегією переважають інвестиційні операції на продаж. Це зумовлено тим, що дохідність таких операцій визначається маржею між ціною продажу та купівлі цінних паперів;
– згідно до відображення операцій у балансі банку домінують клієнтські операції з цінними паперами, які для банку є значно привабливішими порівняно із формування власного інвестиційного портфеля. Банки відають переваги наданню посередницьких послуг, обслуговуючи первинне (IPO) чи вторинне (SPO) розміщення акцій та приватне розміщення цінних паперів (PP) інших емітентів.
Специфіка інвестиційної діяльності вітчизняних банків визначається не стільки конкуренцією, скільки співпрацею банківських та парабанківських установ. Дедалі активніше фінансові інститути взаємодіють у сфері пенсійного страхування, оскільки у Законі України “Про недержавне пенсійне забезпечення” банкам надано переважне право бути зберігачами активів фонду та передбачено можливість інвестування коштів фонду у банківські депозити.
Також при банках можуть створюватись компанії з управління активами, які укладають із приватними інвесторами договір про персональне банківське обслуговування або створення індивідуального інвестиційного фонду.
Загалом, вітчизняні інвестиційні банки після кризового періоду, на думку фахівців, будуть відрізнятись від попередників іншими підходами до інвестування, використанням нових технологій, якісною аналітикою, здатністю швидко генерувати інноваційні рішення, бажанням відстоювати інтереси клієнтів, а не заробляти на їх проблемах [2].
Висновки. Виходячи із вище наведеного можна зробити висновок, що інвестиційна активність банківських структур на національному ринку гальмується через низку макроекономічних чинників, які вимагають відповідних заходів. Частково ця проблема може бути вирішена на мікрорівні шляхом здійснення заходів щодо ефективного управління інвестиційними ризиками, а саме:
– розроблення ефективної інвестиційної стратегії;
– удосконалення взаємодії банківських та парабанківських установ на інвестиціному ринку;
– застосування системного підходу щодо управління ризикамми за активними та пасивними операціями банків.
Комплекксний підхід щодо управління ризиками та удосконалення взаємодії банків та парабанківських установ за інвестиціями, емісійними та депозитними операціями забезпечуватиме мінімізацію ризиків за інвестиціним портфелем банку, покращуючи його показники ліквідності та фінансової стійкості.
Список використаних джерел:
1. Кривцун І.М. Інвестиційна діяльність комерційних банків.// Економічний простір. – 2011. – №45. – С.171-176.
2. Мироненко В. Модель Бланка// Инвестгазета. – 2010. – №25. – С.38-41.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter