|
|
|
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ НАУКИ В ІНДУСТРІАЛЬНУ ЕПОХУ
| |
| 11.04.2012 08:39 |
|
Автор: Федорова Наталя Євгенівна, викладач кафедри економічної теорії та правознавства ДВНЗ Український державний хіміко-технологічний університет
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Завершення промислового перевороту ознаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною; до кінця XІХ ст. індустріальний тип господарювання остаточно затвердився і досяг зрілості. Разом з завершенням промислового перевороту розпочався загальносвітовий процес індустріалізації, який сприяв затвердженню державно-монополістичного типу господарювання.
Розвиток наукової сфери в цей період характеризувався наступними головними особливостями:
1. В XVІ – XVІІІ ст.. наука починає набувати самостійного статусу в суспільному устрої, тобто розвивається як особливий суспільний інститут. На початку XVІІІ ст. були засновані перші Академії наук у Лондоні, Парижі, Петербурзі; в Європі виникають перші наукові товариства і наукові журнали. На рубежі XVІІІ – ХХ ст. остаточно сформувався науковий метод дослідження як сукупність основних способів одержання нових знань і методів вирішення задач у рамках будь-якої науки. В результаті використання наукового методу дослідження різко посилилася пізнавальна міць науки. Це глибоке перетворення науки у XVІ – XVІІІ ст. набуло якості першої наукової революції.
2. Поступово змінюється характер взаємозв’язку науки і техніки. До кінця ХІХ ст. техніка розвивається ще незалежно від науки, результати технічного прогресу навіть не тільки не знаходять використання у господарській діяльності, вони негативно сприймаються суспільством. Але наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. наука все тісніше переплітається з виробництвом, що набуває форми науково-технічного прогресу. В середині ХХ ст. науково-технічний прогрес переходить у революційну фазу, тобто спостерігається перша в історії науково-технічна революція, внаслідок чого спостерігаються значні перетворення в економіці та соціальній сфері – наука перетворюється в безпосередню продуктивну силу; формується система "наука – техніка – виробництво"; відбуваються докорінні перетворення у продуктивних силах та виробничих відносинах; спостерігається інформаційна революція; відбуваються структурні зміни у всіх галузях виробництва.
3. В умовах капіталістичного способу господарювання, заснованого на вільній конкуренції та економічній свободі, наука стає головним фактором формування суспільного світогляду, починає перетворюватися в самостійний фактор духовного життя, потіснивши міфологію та релігію. Релігійні догмати вже не стримують наукового пошуку, що сприяє розширенню світогляду науковця та прискоренню наукового пошуку. Водночас формування та зміна домінуючої системи світогляду в суспільстві сприяє подальшому розвитку науки. Тобто, зі зростанням кількості великих наукових відкриттів, наука поступово виходить на перше місце у процесі формування світогляду поряд з релігією, філософією, етикою та мистецтвом. Але в умовах командно-адміністративної системи, що почала формуватися у 20-х роках ХХ століття, роль стримуючого елементу виконують вже не релігійні догмати, а постулати марксистської філософії, що сприяло подальшому розмежуванню розвитку науки на капіталістичний та соціалістичний шляхи. Ігнорування автономії наукового пошуку, грубе втручання в наукові дослідження ненаукових факторів у догматизованому вигляді завжди призводить до тяжких наслідків. В СРСР, як відомо, вважалися ненауковими та були заборонені цілі наукові напрямки (генетика, кібернетика, релятивістська космологія, тощо), було репресовано видатних вчених із світовим ім’ям (Н.І. Вавилова, Н.К. Кольцова, Л.В. Конторовича і багатьох інших). Таким чином, незважаючи на значні наукові досягнення радянських вчених, наука в СРСР набула суперечливого характеру розвитку, що особливо позначилося на еволюції суспільних наук в цій країні (історія, економічна теорія, суспільствознавство, тощо).
4. Темпи розвитку науки значно прискорюються, та на етапі формування науково-технічного прогресу починають випереджати розвиток виробництва. Прискоренню розвитку науки сприяли: розвиток комунікацій у вигляді залізної дороги, телефону, телеграфу, авіації, що вплинуло на швидкість розповсюдження наукової інформації та сприяло виникненню можливостей активної співпраці наукового співтовариства; покращення методів збереження та накопичення інформації, що створило фундамент для розвитку науки у вигляді емпіричної, статистичної бази дослідження та, як наслідок, зробило можливою побудову більш досконалих та точних наукових моделей; становлення науки як суспільного інституту, бурхливий розвиток природних, точних та суспільних наук, який значно покращив існуючий технічний апарат дослідження, вдосконалив його методологію, сприяв виникненню міждисциплінарних напрямків наукового пошуку, зробив можливим використання методів точних наук у дослідженні соціальних явищ, і навпаки, використовувати суспільні науки та їх методологічний інструментарій для дослідження природних процесів, тощо.
5. В цей період відбувається зростання і поглиблення зв’язку науки з усіма сферами громадського життя, посилення її соціальної ролі. Наука розвивається як самостійна галузь суспільного виробництва та перетворюється в фактор суспільно-економічного прогресу. Результати наукового пошуку використовуються вже не тільки на користь правлячого класу – монархів для ведення загарбницьких війн, крупних корпорацій для підвищення їх фінансової могутності, а й для здійснення соціальних програм, підвищення суспільного добробуту, розвитку медицини, освіти, культури, мистецтва, спорту, тощо. Тобто наука починає слугувати інструментом подолання протиріччя між економічним та соціальним прогресом.
6. Розвиток суспільних інститутів, зокрема інституту права, надав можливість використовувати науку в якості джерела додаткового доходу. Система патентів та ліцензій перешкоджає вільному переливу нової інформації між господарюючими суб’єктами, сприяє створенню ефективної монополії (за Й. Шумпетером) та можливості одержання надприбутку новатором. Тим самим відбувається економічне стимулювання наукової діяльності, створення наукового продукту у вигляді конкретної технології.
7. На цьому етапі й до сьогодні спостерігається процес відставання розвитку суспільної духовності, моралі й етики від розвитку науки. Це створює загрози використання наукових знань не для поступового розвитку людства, а перетворення їх у інструмент самознищення людської цивілізації. «Вже сьогодні наука в змозі вирішити всі матеріальні проблеми світу, фактори, що заважають цьому, слід шукати не в науці й техніці, а у політичних, соціальних, психологічних галузях». [3, с. 13]. Система державного замовлення у сфері науки, яку було закладено ще у XVII столітті з формуванням монархій, розвивала наукові дослідження у галузі виробництва зброї. Цей процес внаслідок розгортання НТР та гонки озброєнь прискорився та оздобив світові держави такими засобами винищення, які на даному рівні їхнього розвитку здатні загубити всю людську цивілізацію. Власником цього наукового продукту виступає інститут держави у особі її керівників, яким, як будь-яким людям, властива суб’єктивність у прийнятті рішень. Влада, зосереджена в руках окремих людей, яка підкріплена могутнім потенціалом винищення, створює глобальну загрозу. Таким чином, на даному етапі виникає гостра необхідність суспільного контролю над процесом наукового пізнання та використання його результатів.
Список використаної літератури:
1. Аганбегян А. Г. Научно-техническая революция. Ускорение социально-экономического развития / А. Г. Аганбегян. – М.: Экономика, 2000. – 450 с.
2. Кун Т. А. Структура научных революций / Т. А. Кун. – М.: Прогресс, 1977. – 300 с.
3. Наука о науке. Сборник статей / Под общ. Ред. В. Н. Столетова. – М.: Прогресс, 1966. – 424 с.
4. Яковець Ю. Глобальні тенденції соціокультурної динаміки і перспективи взаємодії цивілізації у ХХІ столітті / Ю. Яковець. – Економіка України. – 2000. – № 3, с. 8-17.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter