|
|
|
ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
|
31.03.2012 18:50 |
Автор: Меньо Інна, Львівський національний університет імені Івана Франка
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Державне регулювання банківської діяльності здійснюється в межах банківської системи та виражається, перш за все, у впливі центрального банку на комерційні банки. Через регулювання банківської діяльності відбувається реалізація правового статусу Національного банку України як особливого центрального органу держаного управління, завданням якого є забезпечення стабільності банків, захист інтересів їх вкладників та кредиторів. Виділяють дві основні форми державного регулювання банківської діяльності – адміністративне та індикативне регулювання. За допомогою адміністративного регулювання забезпечується прямий вплив держави на стабільність функціонування банківської системи відповідно до вимог законів України та підзаконних нормативно-правових актів. Основними елементами адміністративного регулювання є: - реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; - встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; - застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; - нагляд за діяльністю банків; - надання рекомендацій щодо діяльності банків [1, с. 15]. Адміністративне регулювання зводиться до створення системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. Законодавство та підзаконні нормативно-правові акти формують певні рамки поведінки банків, що сприяють підтримці надійної та ефективної банківської системи. На відміну від адміністративного, індикативне регулювання передбачає використання Національним банком України різних методів непрямого впливу при проведенні грошово-кредитної політики з метою забезпечення стабільності банківської системи. Індикативне регулювання банківської діяльності охоплює: - встановлення обов’язкових економічних нормативів; - визначення норм обов’язкових резервів для банків; - встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; - визначення процентної політики; - рефінансування банків; - регламентування кореспондентських відносин банків; - управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; - операції з цінними паперами на відкритому ринку; - регулювання імпорту та експорту капіталу [2]. У межах реалізації функції банківського регулювання і нагляду Національний банк України забезпечує комплексний захист інтересів вкладників і кредиторів банків від неефективного управління їх коштами. Головною ж метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи [4, с. 68]. Отже, організація державного регулювання банківської діяльності є важливим завданням контролюючого органу від ефективності діяльності якого залежить забезпечення стабільності грошового господарства, банківської системи та економіки країни загалом. Саме тому Національним банком України ведеться постійна робота стосовно удосконалення вітчизняної системи банківського регулювання з метою підвищення її ефективності.
Список використаних джерел: 1. Вовчак О. Д. Банківський нагляд : Навчальний посібник. 2-ге вид. / О.Д. Вовчак, О. І. Скаско, А. М. Стасів. – Львів: Новий світ – 2007. – 472 с. 2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. №2121-111 // Доступно з: http://www.zakon.nau.ua. 3. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. №679-XIV // Доступно з: http://www.zakon.nau.ua. 4. Реверчук С. К. Фінансова стабільність банків в Україні: організаційно-управлінські аспекти : монографія / С. К. Реверчук, А. В. Фалюта. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – 208 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|