|
|
|
АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ТНК НА НАФТОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ
| |
| 16.02.2012 23:21 |
|
Автор: Яровий Ігор Миколайович, кандидат економічних наук, завідувач економічного відділення Промислово-економічного коледжу Національного авіаційного університету; Данільянц Катерина Володимирівна, студентка Промислово-економічного коледжу Національного авіаційного університету
|
|
[Секція 8. Світова економіка та міжнародні відносини;] |
Сучасні умови ринкового середовища вимагають від організацій підвищення рівня конкурентоспроможності. З цією метою підприємства намагаються знайти якомога кращі шляхи для виробництва та збуту своєї продукції або надання послуг. Оскільки не завжди є можливість використовувати конкурентні переваги в межах своєї країни, доцільно зайнятися їхнім пошуком за кордоном.
Питання розвитку транснаціональних корпорацій та їх стратегій досить широко висвітлені в працях таких зарубіжних вчених як: К. Акамацу, Дж. Гелбрейт, Дж. Даннінг, Ч. Кіндлебергер, М. Портер, С. Хаймер та інші. Що стосується вітчизняних вчених, значний внесок в галузі міжнародних економічних відносин та розвитку транснаціональних корпорацій на українському ринку зробили: І.В. Бондарчук, І.В. Багрова, О.О. Гетьман, В.Є. Власик, В.В. Солдатенко, С.В. Федоренко. В своїх працях вони розглядали питання, щодо інвестиційного клімату України, її роль та значення на міжнародному ринку.
Метою статті є проведення аналітичної оцінки стратегій розвитку транснаціональних корпорацій на нафтовому ринку України в умовах підвищення конкурентоспроможності країн.
Враховуючи тенденцію до стрімкого розвитку ТНК у економіці України, потрібно зазначити, що це стане досить позитивним моментом для українського економічного простору, оскільки приведе до таких позитивних зрушень як: зміцнення ресурсної і виробничої бази країни; розширення експортних можливостей країни; прискорення реструктуризації економіки; поширення передових технологій.
Основними специфічними рисами ТНК, відповідно до [1] є такі:
- вони є активними учасниками міжнародного розподілу праці і сприяють його розвитку;
- рух капіталів ТНК є незалежним від процесів, які відбуваються в країні базування;
- ТНК проникають у високотехнологічні галузі, які потребують значних інвестицій та висококваліфікованого персоналу;
- ТНК здійснюють значну диверсифікованість свого виробництва і послуг;
-ТНК проводять таку виробничо-торгову політику, яка забезпечує високоефективне планування виробництва і товарного ринку.
Головними мотивами виходу ТНК на український ринок є: завоювання нових, великих, часто нерозвинених і тому перспективних ринків збуту, потенціал вигідного використання українських факторів виробництва, особливо робочої сили, бажання диверсифікації діяльності між значною кількістю «пострадянських» ринків. Найбільш привабливими для ТНК галузями української економіки є харчова промисловість, галузі машинобудування і металообробки, фінансова, страхова та торговельна сфери [2]. Іноземні транснаціональні корпорації готові здійснювати свою діяльність в Україні, проте на заваді їм стають такі фактори, як нестабільне й надмірне регулювання, відсутність в Україні сталої стратегії та відповідного національного плану дій, недосконалість національного законодавства, нечітка правова система, нестабільність економічної та політичної ситуації, високий рівень корупції, переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи, суттєве податкове навантаження, низький платоспроможний попит українських споживачів, труднощі у спілкуванні з урядовими та приватизаційними органами. Слід зазначити, що деякі світові транснаціональні корпорації - BP (British Petroleum) та Royal Dutch Shell - вже робили спроби входження в нафтовий ринок України. Однак у подальшому вони відмовилися від своїх намірів працювати в нашій країні через нестабільність нормативної законодавчої бази та високу собівартість робіт.
Конкурентоспроможні компанії повинні виробляти і пропонувати ринкові товари, що задовольняють нестаток їх цільових споживачів. У протилежному випадку підприємства не можуть одержувати доходи, та бути конкурентоспроможним [3]. Для того щоб задовольнити нестаток споживачів краще, ніж конкуренти, підприємства повинні скорочувати виробничий цикл і витрати, поліпшувати якість продуктів і послуг, зміцнювати співвідношення з постачальниками і споживачами, удосконалювати свої організаційні системи, щоб відповідна реакція на зміну споживчих смаків переваг була як можна швидкою. Інакше кажучи, для досягнення конкурентоспроможності підприємство повинне створювати і розвивати свої конкурентні переваги, що дозволять щонайкраще використовувати фінансові ресурси умовах макросередовища.
Нині в Україні особливо гостро конкуренція виявляється в сфері нафтопереробки між трьома головними учасниками ринку: «ТНК-ВРУкраїна», «Лукойл-Україна» і «Укртатнафтою». Четвертою з часом стала група «Альянс-Україна», що працює на Херсонському НПЗ [3]. Причому, в основному, суперництво розгорілося між першими двома. «Велика двійка» остаточно поділила роздрібний ринок нафтопродуктів в Україні. Про це свідчить хоч би відсоток завантаження виробничих потужностей російською сировиною. Поставки нафти на нафтопереробні заводи України, а також на Шебелинський ГПЗ у 2010 році склали 11,06 млн. т, що на 3,3% менше аніж у 2009 році. За 11 місяців 2011 року поставки склали 7,067 млн. т. Так, російської нафти було перероблено 4,26 млн. т, української 1,94 млн. т, азербайджанської 704,7 тис. т та казахської 141,4 тис. т [4]. Стратегічний напрям розвитку двох головних конкурентів був вибраний майже однаковий: нарощування переробки нафти в Україні і розвиток роздрібної мережі по її збуту. В той же час компанія «Лукойл-Україна» обрала для себе стратегією розвитку яка опирається на цінову політику конкурентів, тобто швидка реакція на коливання цін конкурентів та її пониження чи підвищення в залежності від ситуації. Стратегією розвитку «Укртатнафти» є також орієнтація на ціни, але не конкурентів а безпосередньо ринків сировини. Четверта група в свою чергу взяла в основу стратегічного розвитку розвиток оптово-роздрібної мережі.
Отже, ми вважаємо, що при виборі стратегії розвитку ТНК повинні враховуватися: адаптивність організації до змін навколишнього середовища, конкурентні переваги в рамках комплексу маркетингу і результати діяльності.
Адаптивність підприємства відбиває здатність підприємства пристосуватися до змін навколишнього середовища. Це означає застосування ряду адаптаційних заходів у рамках усіх складових частин комплексу маркетингу.
Україна, як приймаюча ТНК країна, не посіла належного місця в їх діяльності. Незважаючи на певні природні переваги, вона має один із найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної та Східної Європи, СНД.
Діяльність ТНК у нафтопереробній галузі України спрямована передусім на переорієнтацію Росії з експорту сирої нафти на експорт нафтопродуктів, отриманих, зокрема, на українських НПЗ; поглинання з цією метою українських підприємств шляхом їх приватизації та акціонування для географічного наближення до ринків споживання нафтопродуктів у Центральній та Західній Європі; додаткове укріплення позицій ТНК на внутрішньому ринку нафтопродуктів України шляхом створення спільних підприємств та через розбудову власної збутової мережі.
Список використаної літератури:
1. Шпинько О. Транснаціональні корпорації та проблеми транснаціоналізації українського ринку // Економіст – 2007. - №11.
2. Зав’ялова О.В., Сахаров В.Є. Транснаціональні корпорації. К., 2008.
3. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]: режим доступу http://www.me.gov.ua/
4. Незалежне інтернет-видання Oilnews [Електронний ресурс]: http://oilnews.com.ua/news/article13338.html
e-mail: gorik1975okey@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter