|
|
|
СТАБІЛІЗАЦІЙНИЙ ФОНД: ДОСВІД РОСІЇ ТА МОЖЛИВОСТІ УКРАЇНИ
|
16.02.2012 22:36 |
Автор: Савченко Костянтин Вікторович, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів Сумського державного університету
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Вітчизняний досвід використання стабілізаційної політики для боротьби з фінансовими кризами, нажаль, є незначним, тому узагальнення практики використання фінансових механізмів інших країн, зокрема – Російської Федерації, може бути з успіхом використаний при формуванні вітчизняного інструментарію управління нестабільністю. На сьогодні одним із ефективних механізмів реалізації політики упередження, тобто превентивного антикризового захисту в країні, є створення стабілізаційних фондів на етапі підйому в економіці та їх використання на етапі економічного спаду. Фінансові ресурси стабілізаційних фондів найбільш ефективно використовувати не в момент настання найнижчої точки спаду економіки, а в період початку фази спаду, коли фінансування має бути спрямована на цільову підтримку окремих сфер економіки. Така практика має бути застосована і в Україні, оскільки стабілізація вітчизняної економіки дасть змогу в подальшому уникнути кризових явищ. Основною функцією створення стабілізаційного фонду Російської Федерації є забезпечення стабільності економічного розвитку країни за рахунок управлінням надлишковою ліквідністю, зменшенням інфляційного тиску, зниження залежності національної економіки від несприятливих коливань надходжень від експорту сировинних товарів. Акумулювання коштів такого фонду здійснюється за рахунок вивізного мита на нафту і податку на видобуток нафти при ціні на нафту сорту «Urals», що перевищує базову ціну, яка встановлена на державному рівні [1]. Відповідно до затвердженого порядку, управління коштами фонду може здійснюватися шляхом придбання за рахунок коштів стабілізаційного фонду боргових зобов'язань іноземних держав та іноземної валюти, а також та подальшого її розміщення з метою отримання додаткового прибутку. Така практика не може бути застосована в Україні за відсутністю єдиного експортоорієнтованого виду продукції чи сировини, за рахунок чого можливо було б сформувати систему відрахувань до фонду. Але якщо стабілізаційний фонд буде сформований з інших джерел фінансування (наприклад, за рахунок доходів від інвестицій, як це було зроблено в Австралії, Китаї, Малайзії та інших країнах), застосування російського досвіду може бути досить ефективним. При цьому, розрахунок обов’язкового ліміту цільового використання фонду повинен бути оснований на прогнозуванні суми збитків в разі настання кризової ситуації. Крім того, кошти створеного в Україні стабілізаційного фонду використовуються не як механізм стабілізації циклічних коливань в економіці, а як фінансовий механізм забезпечення покриття дефіциту бюджету України [2]. Фактично, створений стабілізаційний фонд зовсім не виконує функцій, які випливають з його назви. Даний фонд необхідно перейменувати на резервний чи приєднати його до вже існуючого резервного фонду Кабінету Міністрів України, який виконує практично аналогічні функції щодо поточного забезпечення стабілізації в державі.
Список використаної літератури: 1. О Стабилизационном фонде РФ [Электронный ресурс]. Режим доступу : http://www.minfin.ru/ 2. Питання використання коштів Стабілізаційного фонду: постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.2008р. № 961 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
E-mail: skv80@bk.ru
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|