|
|
|
ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ ВНУТРІШНІМ БОРГОМ: ПРИНЦИПИ ТА НАПРЯМИ
| |
| 16.02.2012 22:14 |
|
Автор: Коблик Ігор Ігорович, аспірант кафедри фінансів та банківської справи ПВНЗ «Європейський університет», м.Київ
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Від ефективності здійснення процесу формування і використання фінансових коштів держави, залежить її вплив на макроекономічну ситуацію. Одним із основних інструментів впливу на проведення політики державних запозичень та уникнення боргової кризи, має стати ефективний механізм управління державним боргом.
Під управлінням державним боргом слід розуміти комплекс заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць, умов розміщення і погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів [1, с.19].
Зростання обсягів державних позик останніми роками призводить до потреби реформування принципів та напрямів проведення політики управління державними запозиченнями та вдосконалення державної боргової політики зокрема. Параметрами такого управління повинні бути: розробка програми використання запозичених фінансових ресурсів, визначення портфелю боргових зобов’язань держави та принципи які регламентуватимуться на основі законодавчої бази.
Політика управління державним боргом повинна базуватись на таких основних принципах:
- раціональне запозичення капіталу;
- ефективне та цільове використання запозиченого фінансових ресурсів;
- ефективне використання та безумовне виконання боргових зобов’язань.
Принцип раціонального запозичення капіталу передбачає вдосконалення управління внутрішнім державним боргом на етапі його формування. Основною задачею виступає усунення недоліків наявного механізму державних позик і вдосконалення управлінської діяльності з їх залучення. Управління державними запозиченнями повинно бути спрямоване на оптимізацію структури боргового портфеля держави.
Планування державного боргу повинне забезпечувати взаємозалежність між політикою запозичень держави та політикою щодо погашення та обслуговування державного боргу. При плануванні внутрішніх запозичень уряд керується двома положеннями:
1. зменшення витрат з обслуговування боргу сприятиме підвищенню прозорості боргової політики та ліквідності вторинного ринку державних цінних паперів;
2. мінімізація ризику боргового портфеля держави.
Як свідчить світовий досвід ефективного управління державними запозиченнями, домінуючою є друга умова, проте з падінням довіри до політики уряду, збільшується значущість першої [2,с.186].
Отже, основною функцією управління державним внутрішнім боргом повинна стати мінімізація вартості залучених позик та обмеження ризику портфеля боргових зобов’язань держави шляхом встановлення та дотримання таких показників при його формуванні:
- допустимий рівень відсоткових ставок;
- середньостроковий термін боргових зобов’язань;
- фіксовані та змінні види ставок у структурі боргу.
Вдосконалення засад управління державними внутрішніми запозиченнями вимагає вирішення нагальних завдань щодо розподілу сфер діяльності та відповідальності між НБУ та Міністерством фінансів України, оскільки між ними відсутній механізм координації середньострокової грошово-кредитної, бюджетної та боргової політики, відсутній обмін інформацією та чітке розмежування щодо здійснення ними своїх функцій, які пов’язані з проведенням політики державного боргу.
Вирішення цих проблем сприятиме збільшенню випуску середньострокових боргових зобов’язань та зменшенню впливу банків на формування внутрішнього боргу та допущенням до цього процесу інших інвесторів.
Досягнення прозорості на ринку державних цінних паперів можна досягти відокремивши підрозділ відповідальний за ведення політики державних запозичень у окрему адміністративну одиницю від структури Міністерства фінансів. Позитивний зв'язок між ступенем незалежності операційної структури, що виконує функції управління державним боргом та ефективністю запозичень підтверджений досвідом багатьох країн світу [3,с.56]. Це надасть можливість покращити довіру інвесторів до проведення боргової політики та надасть можливість спрямовувати залучені фінансові ресурси на цільові економічні програми.
Покращити результативність управління державним внутрішнім боргом можливо при удосконаленні інструментарію запозичень як способу стимулювання надходжень фінансових ресурсів на внутрішній ринок. Це можливо досягти при:
- диверсифікації методів та інструментів політики державних запозичень від кон’юнктури ринку та поставлених завдань;
- розширення видів державних цінних паперів на ринку, що дасть змогу залучити нових потенційних інвесторів;
- зменшення ролі на внутрішньому ринку боргових зобов’язань традиційних інвесторів (НБУ та комерційних банків) та збільшення активності населення та небанківських установ.
Принцип ефективного та цільового використання запозичених фінансових ресурсів є основою забезпечення платоспроможності держави. Видатки держави , які здійснюються за рахунок залучених ресурсів, повинні мати цільове спрямування та бути направлені на фінансування визначених економічних програм. Цільове спрямування залучених фінансових ресурсів та їх раціональне використання може бути закладене у самих позиках. Наприклад, житлові облігації, погашення яких відбувається у натуральній формі – житлом, збудованим за рахунок запозичень, або у грошовій формі за рахунок коштів, отриманих від продажу цього житла [4,с.23]. Введення таких зобов’язань надасть необхідні умови для розвитку визначених галузей економіки в державі та не потребуватиме додаткових вкладень з бюджету країни.
Використання запозичених державою фінансових ресурсів повинно сприяти розвитку економіки та сприяти ринковим перетворенням у країні. Підсумовуючи вище наведене, доцільно відокремити від структури Міністерства фінансів України Департамент державного боргу та на його основі створити спеціальне Агенство з управління державним боргом та прийняти Закон України «Про державний борг». Це сприятиме збільшенню ефективності здійснення фінансової політики держави у контексті інвестиційного розвитку економіки. Ефективне управління державними запозиченнями на всіх етапах їх здійснення (починаючи з моменту вибору джерел та напряму використання і закінчуючи погашенням боргу) дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу.
Список використаної літератури:
1. Управління державним боргом: Навч.посіб. – Прутська О.О., Сьомченков О.А., Грабар Ж.В., Губа нова Л.І., Руденко В.В.,/ заг. ред. Прутської О.О. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 216 с.
2. Вавилов А.П. Государственный долг: уроки кризиса и принципы управления / Вавилов А.П. - М.: Городец-издат, 2001. - 304 с.
3. Рыбалко Г.П. Зарубежный опыт управления государственным долгом / Рыбалко Г.П. // Финансы. - 2000. - №6. - С. 55-58.
4. Баринов В.Т. Муниципальные облигации. Выпуск и размещение / Баринов В.Т. - М.: Русская Деловая Литература, 1997. - 160 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter