|
|
|
МОДЕРНІЗАЦІЯ І РЕКОНСТРУКЦІЯ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ
| |
| 25.01.2012 13:42 |
|
Автор: Цвьок Володимир Іванович, здобувач кафедри державного управління та місцевого самоврядування Академії муніципального управління
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Промислова політика є одним із основних напрямів економічної діяльності держави, сутність якої складає система заходів, спрямованих на якісні й кількісні перетворення промислового сектора та пов’язаних з ним секторів. Складний та суперечливий характер перехідної економіки створює певні методологічні та методичні труднощі її дослідження, оскільки теоретичний пошук здійснюється одночасно з трансформаційними змінами, що суттєво підвищує рівень невизначеності шляхів подальшого розвитку та стратегії формування нової економічної системи. Особливо це стосується вибору пріоритетів, критеріїв та орієнтирів трансформації промислового сектора. Таким чином, актуальним завданням є формування основних параметрів ефективної регіональної промислової політики та визначення науково обґрунтованих методів її впровадження [3, c. 185].
Оскільки одна з провідних ролей в управлінні промисловою політикою відводиться регіональному рівню, то методичні розробки будуть орієнтовані на специфіку їх функціонування, особливості взаємодії і роль в регулюванні виробничих процесів в рамках адміністративної реформи побудови «вертикалі влади».
Як обмеження щодо формування системи управління промисловою політикою на регіональному рівні виступатимуть основні стратегічні орієнтири розвитку реального сектора економіки України, які можуть бути агреговані (узагальнені) таким чином:
– цільовою установкою стратегічного розвитку України є підвищення конкурентного статусу національних товаровиробників на світовій арені в результаті підвищення ефективності управління промисловою політикою;
- модернізація і реконструкція основного виробничого потенціалу промислового сектора України, яка має пріоритетний цільовий характер, повинна здійснюватися з урахуванням специфіки окремих адміністративно–територіальних одиниць (і муніципальних утворень);
- реалізація державних національних проектів/програм здійснюється з урахуванням планованих макрорезультатів для всієї державної системи. Реалізація індивідуальних проектів в рамках промислової політики суб'єктів регіонального рівня повинна будується, виходячи з пріоритетів державної промислової політики;
- важливим результатом економічного і соціального розвитку суб'єктів промислової політики на регіональному рівні є підвищення інвестиційного потенціалу відповідної адмінистративно–територіальної одиниці.
Основним принципом забезпечення ефективності запропонованих варіантів вибору системи управління промисловою політикою на регіональному рівні стає дотримання і максимальне врахування інтересів суб'єктів всіх рівнів управління: макро– (або державний), мезо– (або регіональний) і мікрорівнів (або рівень суб'єктів господарювання і малого бізнесу).
Відповідно, залежно від особливостей і напряму промислової політики функції виконавчих і законодавчих органів управління змінюються в кількісному і змістовному аспектах. При цьому роль відповідних рівнів управління промисловою політикою ситуативно змінюється залежно від типів, масштабів і напрямів реалізованих проектів [4, c. 5].
Так, виділяємо наступні с варіанти системи управління регіональною промисловою політикою: державну, яка реалізується на державному, регіональному і місцевому рівнях; недержавну; комбіновану.
Система управління на державному рівні припускає координацію і визначення основних напрямів реалізації промислової політики для адміністративної одиниці з узгодженням її з політикою держави.
Недержавна система управління регіональною промисловою політикою формується як процеси управління і контролю, особою, що реалізує проект/програму або безпосередньо зацікавленій у досягненні ефекту. Ця система управління виділяє новий вид аналітично–контрольних заходів у вигляді Аутсорсингу [1, c. 27]. Наприклад, при реалізації інвестиційних/інноваційних проектів на рівні регіону функція контролю може бути покладена на спеціальні агентства (у тому числі і промислові структури, які мають практику або володіють відповідними ресурсами для управління проектами). В результаті відбувається передача відповідальності за реалізацію економічних і соціальних проектів на потенційних виконавців.
Комбінована система управління визначає пайове поєднання функцій контролю і координацію для всіх варіантів незалежно від типу, призначення і напряму проектів у сфері промислової політики.
Державний рівень управління регіональними проектами рекомендується при реалізації [2, c. 62]:
- проектів стратегічного характеру;
- проектів, що торкаються економічних і соціальних аспектів декількох держав.
До регіонального рівня управління проектами у сфері промислової політики відносять[2, c. 62]:
- проекти, що підвищують економічні показники регіону;
- інфраструктурні регіональні проекти;
- цільові регіональні програми:
1. по характеру і специфіці:
- соціально–економічні;
- науково–технічні;
- антикризові;
- організаційно–господарські;
2. по рівню і складу сфери впливу і сферам реалізації: міжгалузеві; галузеві; локальні; – сублокальні.
Технологія аутсорсинга для управління регіональними проектами в рамках промислової політики рекомендується до застосування для:
– бізнес–процесів/проектів, пов'язаних з розробкою, проектуванням, інтеграцією або підтримкою програмного забезпечення (або IT– аутсорсинг). Дана схема управління промисловою політикою реалізується через: офшорне програмування; створення веб–ресурсів; розробку, установку, супровід програмного забезпечення; обслуговування технологій спеціалізованими компаніями; аутсорсинг документообігу – управління корпоративними електронними документами різних видів; внутрішнього аутсорсингу, який передбачає надання послуг (консультантів, інформаційних, юридичних і ін.) на визначеній території регіону, де потрібна кваліфікована допомога.
Список використаної літератури:
1. Аалдерс Р. ИТ – аутсорсинг: практическое руководство : пер. с англ./ Р. Аалдерс. - М.: Альпина Паблишер, 2004. - 297с.
2. Любімов В.І. Концептуальна модель організаційно–економічного механізму регулювання розвитку промисловості/ В.І. Любімов// Економіка та держава. – 2007. – №1. – С. 61 – 63.
3. Территориальные системы: проблемы трансформации и перспективы развития: Моногр./ В.Н. Василенко, В.И. Дубницкий, О.Т. Кратт, П.В. Гудзь и др. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО “Юго–Восток, Лтд”, 2003. – 305с.
4. Тихонов В. Про деякі аспекти реалізації державної регіональної політики/ В. Тихонов, В. Толкованов// Аспекти самоврядування. – 2007. – №1. – С. 5.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter