|
|
|
ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ТА БІЗНЕСОВИХ СТРУКТУР
| |
| 24.01.2012 22:52 |
|
Автор: Дацій Надія Василівна, кандидат наук з державного управління, професор кафедри державного управління та місцевого самоврядування Академії муніципального управління
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Одним із головних завдань реалізації політики регіонального розвитку є створення відповідної інституційної інфраструктури, розбудова співпраці в трикутнику „місцеві органи влади – бізнес – наука”, створення нових організаційних структур, що здійснюють інноваційну діяльність – технопарків, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, інших трансфертних та інфраструктурних фірм, які сприяють впровадженню нової техніки і технологій у виробництво.
Сутність взаємодії органів управління та бізнесових структур полягає в узгодженні та інтеграції їх дій на основі консенсусу інтересів сторін з метою найбільш ефективної реалізації специфічних функцій кожної з них, досягнення їх стратегічних цілей і вирішення тактичних завдань, в результаті чого забезпечується стабільність економічного та соціального розвитку регіону та країни загалом.
Бізнесові структури, володіючи, розпоряджаючись і користуючись економічними ресурсами, прагнуть забезпечити їх ефективне комбінування і вибір сфери застосування з метою максимізації прибутковості своєї діяльності. Однак при цьому вони об’єктивно реалізують ряд латентних суспільних функцій, а, відповідно, певна частка підприємницького потенціалу безпосередньо „працює” не тільки на інтереси бізнесу, а й на інтереси розвитку регіону та суспільства.
До вихідних принципів, на яких повинен формуватися механізм взаємодії бізнесових і управлінських структур, можна віднести [1, с. 249]: забезпечення консенсусу інтересів сторін, що взаємодіють; легітимність суб’єктів взаємодії; двосторонню морально-етичну, матеріальну та адміністративну відповідальність сторін; наявність ефективного обопільного мотиваційного механізму взаємодії; оптимальне поєднання форм і методів взаємодії; відповідність форм і методів взаємодії рівню розвитку економічної системи та суспільних відносин.
Ефективність функціонування механізму управління регіональним розвитком прямо залежить від рівня співпраці органів виконавчої влади по усій вертикалі. З іншого боку, Кабінет Міністрів України як „провайдер” формування та реалізації державної регіональної політики відповідно до Конституції України підзвітний та відповідальний перед Верховною Радою України. У даному контексті це виглядає логічним, коли у межах компетенції даної проблематики Уряд буде звітувати за проведену роботу та про майбутні кроки впровадження державної політики регіонального розвитку перед парламентом як вищим представницьким органом Українського народу.
Важлива роль відводиться Фонду регіонального та місцевого розвитку – представницькому органу всіх зацікавлених центральних органів виконавчої влади – при Міністерстві. Фонд має виступати партнером для недержавних учасників державної регіональної політики, створюючи умови для ефективного ведення економічної діяльності суб’єктами господарювання та фінансово підтримуючи їх діяльність.
Зважаючи на те, що роль місцевих органів виконавчої влади у реалізації державної регіональної політики на місцях є визначною, приділено значну увагу взаємодії у системі органів державної влади по лінії „центр-регіон” з використанням запропонованих у першому і другому підрозділі даного розділу механізмів стимулювання та контролю регіональних органів виконавчої влади у забезпечені ними соціально-економічного розвитку відповідних регіонів.
Список використаної літератури:
1. Організаційно-економічний механізм розвитку регіону: трансформаційні процеси та їх інституційне забезпечення: монографія / За ред. д.е.н., проф. А.Ф. Мельник. – Тернопіль : Економічна думка, 2003. – 608 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter