|
|
|
СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СИСТЕМ
| |
| 24.01.2012 22:34 |
|
Автор: Герасименко Іван Сергійович, здобувач Академії муніципального управління
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Нові підходи до управління регіональним розвитком вимагають існуючої статистичної інформації, проведення системних соціальних досліджень, запровадження сучасних інформаційних технологій.
Перехід до відкритої моделі економіки обумовив появу протиріч між загальнодержавними, галузевими, регіональними і місцевими інтересами. Сучасні реалії вимагають створення такої системи управління, яка б дозволяла якомога повніше використати економічний потенціал регіонів. Це потребує:
• надання регіонам більшої самостійності у формуванні регіональних сегментів національної економіки;
• формування нових структур управління господарськими системами;
• перегляду взаємовідносин у форматі регіональна влада – бізнес - соціум;
• зміни функцій суб'єктів регіонального управління в напрямку підтримки ринкової активності та підвищення платоспроможного попиту населення;
• задіяння правового мотиваційного механізму для розв’язання соціальних та екологічних проблем регіону на засадах солідарного фінансування.
Сучасна система управління регіональним розвитком повинна бути спрямована на:
• розв’язання соціальних проблем з метою підвищення якості та рівня життя населення;
• формування організаційно-економічних умов для реалізації всіма суб'єктами господарювання регіону їх інвестиційно-інноваційного потенціалу;
• структурні перетворення в господарському комплексі з орієнтацією на потреби ринку та організація виробництва тих видів продукції чи надання послуг, що користуються попитом і можуть сприяти підвищенню фінансової самостійності;
• організацію маркетингових досліджень та оцінку ринкової кон”юнктури як основи розробки і реалізації програм поточного і стратегічного розвитку;
• запровадження системи регіонального моніторингу з використанням сучасної інформаційної бази для здійснення системного аналізу і контролю економічної, соціальної, екологічної ситуації в регіоні.
Слід зазначити, що діюча система регіонального управління в Україні багато в чому повторює період директивної економіки, оскільки започатковані зміни не набрали комплексного характеру, а регіональна асиметрія практично поглиблюється.
Залишається недосконалим правове поле, що регулює управлінську діяльність, не усунути протиріччя між завданнями, повноваженнями та відповідальністю органів місцевої влади.
Досвід європейських країн, зокрема з минулого постсоціалістичного простору свідчить, що стратегія територіального розвитку потребує перш за все формування правового поля для реалізації ефективної політики центру, а предметом управління має стати територіальна організація регіональних господарських систем на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності [1, c. 96].
На цьому шляху не менш важливим є створення ефективної системи державного управління яка повинна забезпувати сталий розвиток територіальних систем через реалізацію інвестиційно-орієнтованої моделі та активізацію інноваційної діяльності.
Таким центром управління може виступати єдиний центральний орган виконавчої влади в рамках Закону України “Про засади регіональної політики”. На рівні області досягається узгодженість інтересів адміністративних одиниць в комплексну систему територіального розвитку. В нинішніх умовах органом управління на цьому рівні є обласна державна адміністрація. Обласна рада – як представницький орган не має чітко визначених повноважень у сфері соціально-економічного розвитку, а для управління цими процесами у неї немає виконавчого комітету. Ефективне регіональне управління не досягається також внаслідок наявності делегованих повноважень як у місцевих державних адміністрацій, так і в органів місцевого самоврядування.
Проте чим далі буде просуватись адміністративна реформа на районному рівні буде зростати роль та значення самоврядування.
Система управління тут має забезпечувати реалізацію державних, міжрегіональних, регіональних заходів територіальної громади та мати самодостатність місцевих бюджетів, а управлінські функції мають здійснюватись районною радою та її виконавчим комітетом. Адже місцеве управління – це можливість самої територіальної громади міста, селища, села, здійснювати оперативне управління життєдіяльністю своєї території.
Для управління процесами інвестиційного розвитку регіону необхідно мати робочі органи. В структурі місцевих органів виконавчої влади таких спеціалізованих структурних підрозділів не передбачено і ці функції виконують, як правило, головні управління економіки облдержадміністрації. На районному рівні навіть відповідні фахівці в державних адміністраціях відсутні. У міських, районних та обласних радах проблемами інвестиційного розвитку опікується постійні комісії рад.
На наш погляд, ця система управління є недосконалою і не ефективною, є одною із причин асиметрії регіонального розвитку.
Список використаної літератури:
1. Данилишин Б.М. Інвестиційна політика в Україні: [монографія]/ Б.М.Данилишин, М.Х. Корецький, О.І.Дацій. – Донецьк: «Юго-Восток, Лтд», 2006. – 292 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter