|
|
|
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СФЕРИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
| |
| 08.12.2011 00:10 |
|
Автор: Шевчук Владислава Олегівна, старший викладач кафедри економічної теорії Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного
|
|
[Секція 9. Економічна наука та освіта] |
Вища освіта є основою людського розвитку та прогресу суспільства. Вона забезпечує індивідуальний розвиток особистості, майбутнього фахівця, формує інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал держави. Фінансування освіти стало останнім часом предметом особливої уваги, значною мірою завдяки тому, що багато суспільно важливих заходів потребують значних коштів. Актуальності набуває і пошук додаткових джерел фінансового забезпечення розвитку вищої освіти в Україні.
Необхідність вирішення проблем, пов’язаних з фінансовим забезпеченням розвитку вищої освіти, вимагає впровадження нових підходів до фінансування за рахунок загального фонду державного бюджету та розширення кола власних надходжень бюджетних установ.
Сьогодні нові механізми державного фінансування вищої освіти формуються в умовах зменшення державного фінансування вищої освіти і розвитку ринкових відносин в сфері освіти.
Щодо фінансування вищої освіти, то держава може здійснювати його шляхом:
- вкладання коштів у різні фактори виробництва освітніх послуг,
- фінансування навчальних закладів,
- надання фінансової підтримки тим, хто навчається, тобто кінцевим споживачам освітніх послуг [2].
Держава може здійснювати пряме і непряме фінансування. Зміна ролі держави в сфері вищої освіти призводить до зміни механізмів її державного фінансування. Останнім часом в багатьох країнах підхід, орієнтований на надання коштів вищому навчальному закладу, змінюється підходом, при якому більше уваги приділяється безпосередній підтримці студентів. При цьому заклади продовжують отримувати державні кошти, проте непрямим методом. Крім того, можливість отримання прямого фінансування з боку держави теж зберігається [1; 2].
Сьогодні в багатьох європейських країнах переважає фінансування безпосередньо закладів вищої освіти державою, проте все більше досліджуються можливості виділення державних коштів на вищу освіту за рахунок студентів.
Виділяють два види фінансової допомоги держави студентам. Це пряма фінансова допомога у вигляді оплати освіти (гранти, стипендії), або ж непряма допомога шляхом надання позик. В багатьох країнах в останні роки частка позик у фінансовій допомозі безпосередньо студенту збільшилась, оскільки держава все більше орієнтується на студентське самофінансування. Щодо самофінансування, то це вид діяльності суб’єктів господарювання, при якому фінансове забезпечення розширеного відтворення здійснюється за рахунок власних коштів [2].
З метою покращення фінансового забезпечення вищої освіти в Україні необхідно звернути увагу на застосування прямих методів фінансування, коли держава в більшій мірі фінансуватиме вузи, які продукують конкурентоспроможного та високоосвіченого фахівця, який вільно почуватиме себе на ринку праці. Варто було б також, беручи до уваги досвід Канади, Великобританії, Франції, Японії, Швеції, Норвегії, Китаю та Нігерії, удосконалити програмний бюджет та складання кошторису за видами діяльності. Що стосується договірного фінансування, то з даного методу фінансового забезпечення можна було б запозичити високий ступінь контролю уряду та інших контролюючих установ за ефективністю використання виділених коштів з державного бюджету на функціонування закладів вищої освіти і надання ними якісних освітніх послуг. Також у сфері вищої освіти нашій країні варто покращити застосування грантів та знижок в оплаті на здобуття вищої освіти як заохочення для найталановитіших студентів і забезпечення їм стовідсоткової гарантії здобути якісну вищу освіту.
Таким чином, саме збільшення диференціації видів фінансового забезпечення вищої освіти з усіма його особливостями зможе значно підвищити освітній рівень населення в країні. Адже саме доступна та якісна вища освіта є значним стимулом економічного зростання нашої країни та підвищення життєвого рівня населення.
Розширення джерел фінансування проявляється також в залученні в сферу вищої освіти різних небюджетних ресурсів. Основними напрямками такого фінансового забезпечення вищої освіти є надання навчальними закладами платних послуг, меценацтво, спонсорська підтримка, а також кредитування як вищих навчальних закладів, так і студентів, які користуються послугами вузів. Щодо кредитування сфери вищої освіти, то досвід зарубіжних країн переконує, що принцип кредитування населення з метою отримання вищої освіти успішно реалізується, наприклад, у Франції ця система набула помітного розвитку. У Великобританії та Швеції освітянські кредити теж мають попит у населення. В Україні освітнє кредитування знаходиться лише на стадії становлення.
Належне фінансування вищої освіти дасть можливість вищим навчальним закладам не лише ефективно функціонувати, а й розвиватися, вирішувати проблеми інтеграції з науковими установами, із зовнішнім освітнім середовищем та запроваджувати інноваційні технології.
Список використаної літератури:
1. Бескид Й. Фінансовий механізм вищої школи в умовах ринку // Фінанси України. – 2003. – № 8. – С.103-106.
2. Боголіб Т.М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період: монографія. – К.: Міленіум, 2006. – 506 с.
e-mail: wladka@ukr.net
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter