|
|
|
ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В ПРОЦЕСІ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ У ПІДПРИЄМСТВАХ
|
07.12.2011 20:23 |
Автор: Римарева Людмила Миколаївна, старший викладач кафедри менеджменту та адміністрування Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ;Волкотруб Оксана Вячеславівна, студентка Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
В даний час Україна переживає бум новаторства. На зміну одним формам і методам керування економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністю буквально змушені займатися всі організації, усі суб'єкти господарювання від державного рівня керування до знову створеного товариства з обмеженою відповідальністю в сфері малого бізнесу. Посилення в сучасному світі ролі інновацій як чинника стратегічного розвитку господарюючих суб’єктів обумовлює необхідність безперервного залучення інновацій у їх діяльність. Розвиток науки та нових технологій закликає забезпечити ефективне використання усіх видів ресурсів. Тому диверсифікацію розглядають, як – процес ефективного комплексного використання факторів виробництва продукції або надання послуг шляхом вдосконалення процесу виробництва на основі інновації. [1] Основні положення теорії диверсифікації сформувалися в період з 1984 по 1997 роки, хоча концептуальні основи закладені И.Ансоффом [2] у середині 60-х років. Відповідно до даної теорії основними мотивами, що визначають організаційно-структурну стратегію підприємства є: – формування ринкового потенціалу (процвітання за рахунок недиверсифікованих фірм, що базується не на підвищенні ефективності, а на можливості охоплення тих секторів ринку, які недоступні для недиверсифікованих компаній [3]. – створення або накопичення ринкового потенціалу полегшує конкуренцію між компаніями; – накопичення ресурсного потенціалу, – збільшення організаційного потенціалу (реалізація інтересів ефективного менеджменту в диверсифікованій компанії). Насправді, стратегічні можливості багатьох диверсифікованих корпорацій визначаються підприємницькою та інноваційною конфігураціями, оскільки вони використовують не свої розробки, а нововведення, які пропонують незалежні фірми. Саме у цьому, на наш погляд, основна роль компаній, що диверсифікують свою діяльність – не створювати інновації, а використовувати, експлуатувати їх[4]. Для інноваційного розвитку підприємств доцільно застосовувати прийоми та інструменти креативного менеджменту. Вміле використання креативного потенціалу працівників підприємства, наявність задатків креативного мислення в управлінців, застосування технік креативності для пошуку інноваційних ідей сприятиме розвитку таких організацій та забезпе- чуватиме неординарне вирішення поставлених управлінських проблем. Використання теоретичних розробок із менеджменту підприємства у вирішенні питань впровадження та використання інновацій достатньо розповсюджений факт. До того ж інновації тісно пов’язані із диверсифікацією, оскільки, логічно початковим в процесі диверсифікації являється матеріалізація інновацій, а результативним – втілення в життя стратегічних пріоритетів технічної політики впровадження диверсифікації на підприємствах. Саме тому можливість використання методів та способів інноваційного менеджменту в процесі впровадження диверсифікації на підприємстві є дуже доречним та потребує подальшого дослідження.
Список використаної літератури: 1. Конверсия: российский и французский опит. Учебное пособие. / Под ред. Соболева В.Ю., Удалова Ф. Е., Орлова Ф.Ф. – Н. Новгород.: Изд-во ННГУ, 1996. 2. Ansoff I.H. Synergies and Capabilities Profile. – New York: Penguin Books. – 1965. – 626 pp. 3. Ansoff I.H. Corporate Strategy (Revised edition). – New York: Penguin Books. – 1987. 4. Минцберг Г., Куинн Дж.Б., Гошал С., Стратегический процесс/Пер.с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского.-СПб.: Изд-во «Питер», 2001.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|