|
|
|
СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
| |
| 07.12.2011 18:29 |
|
Автор: Римарева Людмила Миколаївна, старший викладач кафедри менеджменту та адміністрування Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ; Ільчук Тетяна Валентинівна, студентка Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Для України інновації й інноваційний розвиток є рушійною силою, яка здатна забезпечити її економічну незалежність і подолання розриву з розвинутими державами на основі принципу "обганяти не доганяючи". Тобто, не слідуючи буквально по шляху, який інші вже пройшли, завоювавши при цьому міцні позиції на світовому ринку, а йти, безсумнівно, у руслі світового розвитку, але своїм шляхом, вишукуючи і реалізуючи свої потенційні переваги, займаючи провідні позиції в тих галузях діяльності, де для цього є необхідні і достатні умови. Це є справедливим як для національної економіки в цілому, так і для окремих підприємств і установ.
У сучасній економіці один з основних недоліків в розвитку інноваційної сфери підприємств полягає у відсутності ефективної методики управління вказаними процесами, яка відповідала б національним особливостям і забезпечувала ефективний розвиток інноваційного потенціалу підприємства.
Дослідження проблем стратегічного управління підприємством представлено у працях таких авторів, як Гриньов А.В., Данилишин Б. М., Заруба В. Я., Іванов Ю. Б., Ілляшенко С. М., Крикавський Е. В., Ландик В. І., Орлов П. А., Перерва П. Г., Садєков А. А., Яковлєв А. І. та інші.
Управління інноваційним процесом — невід'ємна складова діяльності сучасного підприємства, що охоплює планування, організування та стимулювання інноваційної діяльності, реалізацію інноваційних проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства [1].
Сучасний стратегічний суспільний ефект інновацій полягає у їх здатності:
а) прискорювати підвищення рівня продуктивності виробництва, що важливо за умов дефіциту відповідних чинників;
б) забезпечувати прискорення збільшення обсягів виробництва;
в) прискорювати структурні зрушення, сприяти перерозподілу ресурсів на перспективних напрямках суспільно-економічного розвитку;
г) підвищувати статус країни в глобальній економіці та національну конкурентоспроможність [2].
Розвиток інноваційних процесів в Україні нині визначається загальним станом її економіки, яка останніми роками зазнала глибоку системну кризу. Соціально орієнтована ринкова економіка радикально змінила економічну структуру суспільства, а отже, і пріоритети стратегічного управління країною.
Характеризуючи статистичні дані можна зробити висновок, що питома вага підприємств по впровадженню інновацій у виробничий процес з кожним роком змінюється, так у 2008 р. вона становила 10,8 %, у 2009 – 10,7 %, і у 2010 збільшилася до 11, 5 %, що вказує на підвищення ефективності стратегічного управління інноваційною діяльністю підприємств України.
Загалом, інноваційна активність підприємств України за 2008 рік становить 13,0 %, за 2009 - 12,8% і за 2010 – 13,8 %. Тобто сучасний стан впровадження та управління інноваціями покращується та існує перспектива на подальший розвиток стратегічного управління інноваційною діяльністю підприємств різної форми власності [3].
Основний зміст сучасного стратегічного менеджменту інноваційною діяльністю полягає в тому, що при ухваленні стратегічних рішень підприємство, разом з внутрішніми чинниками розвитку повинно враховувати ринкову кон'юнктуру та інноваційні процеси, тобто не лише моделювати власну поведінку в поточних умовах зовнішнього оточення, а і повністю охоплювати управління внутрішніми процесами.
Розвиток інноваційних процесів в Україні у теперішній час визначається загальним станом її економіки, яка в останні роки зазнала глибокої системної кризи. Соціально орієнтована ринкова економіка радикально змінила економічну структуру суспільства, а отже, й пріоритети стратегічного управління країною. Впровадження таких нововведень у систему управління виробничою діяльністю підприємств у сучасній економіці потребує розробки нової теоретичної бази за рахунок удосконалення бізнес-процесів й активного інноваційного розвитку[2].
Отже, сновний зміст сучасного стратегічного менеджменту полягає в тому, що при прийнятті стратегічних рішень підприємство, поряд з внутрішніми факторами розвитку, повинне враховувати також впровадження інновацій. Адже саме інновація є результатом усунення існуючих проблем, а отже, засобом досягнення стратегічних цілей підприємства. Інноваційна стратегія дає змогу конкретно виділити цілі, методи, засоби впровадження і сферу застосування будь-яких інновацій на підприємстві, а також провести оцінку реальних та потенційних інноваційних можливостей підприємства з урахуванням сучасного стану і прогнозованої динаміки економічного розвитку.
Список використаної літератури:
1. Закон України "Про інноваційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 36. – Ст. 266.
2. Маркетинг і менеджмент інноваційного розвитку: Монографія / За заг. ред. д.е.н., проф. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2006. – 728 с.
3. http://www.ukrstat.gov.ua/
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter