|
|
|
ОСНОВНІ ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
| |
| 07.12.2011 13:05 |
|
Автор: Боржемська Вікторія Юріївна, студентка Вінницького фінансово-економічного університету
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
В статті досліджуються проблеми та перспективи застосування інструментів антиінфляційного регулювання як форми державного регулювання економіки України.
Ключові слова: державне регулювання ринкової економіки, механізм державного регулювання ринкової економіки, інфляція, темпи інфляції.
Вступ. Інфляція є одним із індикаторів макроекономічної нестабільності і фактором, від якого в значній мірі залежить соціально-економічний розвиток країни. Тому приборкання високої інфляції та її підтримання на сприятливому для економіки рівні є ключовою проблемою державної економічної політики.
Практичний досвід розвитку постсоціалістичних країн безперечно доводить, що причиною інфляції є не стільки ситуація на грошовому ринку, скільки комплекс причин, пов’язаних з глибокими економічними реформами практично в усіх аспектах економічного, соціального та інституціонального розвитку.
Постановка завдання. Мета статті полягає в досліджені основних інструментів державного регулювання інфляційних процесів в Україні, а також визначити основні напрями підвищення ефективності застосування цієї форми державного регулювання економіки в умовах побудови нової моделі суспільно-економічних відносин в Україні.
Аналіз публікацій та практики наукових досліджень. В сучасній економічній теорії існує декілька поглядів на сутність та основні чинники розвитку інфляційних процесів. Переважну більшість серед них займають погляди на це явище як на грошовий феномен, пов’язаний з причинами монетарного характеру. Окремі економісти вважають, що жорстке грошово-кредитне регулювання дозволяє вирішити цю проблему перехідного періоду (Гальчинський А., Литвицький В., Рябошлик О.). Саме тому серед інструментів державного антиінфляційного впливу виділяються заходи монетарного характеру, пов’язані з обмеженням приросту грошової маси.
Виклад основного матеріалу дослідження. Слід відзначити, що інфляція є результатом комплексної дії факторів пов’язаних з: розміром грошової маси в країні; ситуацією на товарному ринку; специфікою державного регулювання економіки (методами та формами державної стимулюючої політики); психологічним сприйняттям результатів державного впливу суб’єктами економічної діяльності. Переважання одного або декількох з цих факторів призводить до розвитку одного з трьох типів сучасної інфляції: класичний (спричинений дією монетарних чинників), ринковий (основним фактором є незбалансованість попиту та пропозиції на товарному ринку) та дисбалансовий (пов’язаний з циклічністю економічного розвитку країни). В статті визначена причинно-наслідкова залежність між факторами, що визначають темп інфляції та її наслідками для економіки (рис. 1), а також визначена позитивна роль помірних темпів інфляції для розвитку економічної системи.
Слід відмітити концептуальні напрями теорії державного регулювання економіки, зокрема підходи до визначення ефективності антиінфляційного регулювання з боку представників неокласичного синтезу, теорії „економіки пропозиції”.
Слід відзначити відсутність в економічній літературі чіткого визначення антиінфляційного регулювання як категорії механізму державного регулювання ринкової економіки. В результаті проведеного аналізу дамо наступне визначення поняття ”антиінфляційна форма механізму державного регулювання ринкової економіки” – це комплекс законодавчо закріплених заходів регуляторного характеру спрямований на уповільнення темпів інфляції та ліквідацію її наслідків для досягнення основних цілей державного регулювання економіки.
Основним методом антиінфляційного регулювання є дефляційна політика та політики регулювання доходів. Слід відзначити особливості грошово-кредитного та бюджетно-податкового механізмів антиінфляційного регулювання, а також механізму впливу основних інструментів цих форм державного регулювання економіки на процес уповільнення темпів інфляції. Також зазначимо, що важливим є питання розробки специфічного механізму державного регулювання економіки України, а не пряме копіювання окремих типових варіантів впливу держави на економічний розвиток країни. Автор відзначає, що в умовах соціально орієнтованої моделі розвитку важливим є не зменшення фінансування соціальних гарантій, паралельно з побудовою не стільки „соціально-справедливої”, скільки „економічно-доцільної” системи.
Застосування основних інструментів антиінфляційного регулювання в країнах з розвинутою ринковою економікою об’єднані в три групи: інструменти грошово-кредитного та бюджетно-податкового механізмів антиінфляційного регулювання, а також інструменти пов’язані з регулюванням рівня доходів суб’єктів економічної діяльності. Адже, застосування лише монетарних інструментів не дозволяє вирішити проблему прискорення інфляційних процесів, тобто необхідним є комплексний підхід пов’язаний з використанням системи антиінфляційних заходів.
Можна виділити три основні канали просування інфляції в постсоціалістичних країнах: канал валютного курсу; канал інфляційних очікувань (проблема репутації державних структур та довіри до заходів державного регулювання); канал сукупного попиту.
Для цієї групи країн можна виділити наступні групи факторів інфляційного впливу:
- грошові фактори: емісія паперових грошей, швидкість їх обертання, стан фінансової та кредитної систем, ситуація на валютному ринку;
- виробничі фактори: монополізація промислових об’єктів та повна відсутність конкурентних механізмів; високий рівень витрат виробництва;
- перекоси у структурі народного господарства: дефіцит основних видів товарів народного споживання.
Кожна з цих груп вимагає застосування специфічних інструментів державного впливу, а абсолютне вирішення проблеми впливу інфляційних процесів на динаміку та характер економічних і соціальних реформ потребує комплексного підходу та сприйняття інфляції як макроекономічної проблеми, що має системний характер.
В цілому за результатами аналізу можна зробити окремі висновки:
1. Українська економіка характеризується певною інерційністю. Значна частка динаміки інфляції обумовлюється інфляційною інерцією та сприйняттям поточної ситуації на валютному ринку.
2. Економіка характеризується поступовою частковою передачею ефекту валютного курсу. Знецінення гривні в поточному місяці на 1% призводить до зростання індексу споживчих цін на 0,3%.
3. Інфляція в українській економіці має адаптивний характер: формування очікування розвитку інфляційних процесів виникає на основі аналізу економічними суб’єктами її попереднього значення.
Проведене дослідження засвідчує, що специфіка інфляції в Україні полягає в її системному характері, тобто неможливо виокремити один, або два найбільш вагомих чинники розвитку інфляційних процесів.
Висновки. В статті наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – державне регулювання інфляційних процесів в умовах трансформаційних змін в економіці України, що виявляється в розробленні теоретичних засад державного регулювання ринкової економіки та практичних заходів застосування антиінфляційного регулювання економіки нашої країни.
Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки:
Сучасна інфляція – це складний соціально-економічний процес, який є результатом комплексної дії таких факторів як: грошова маса в країні; ситуація на товарному ринку; специфіка державного регулювання економіки (методи та форми стимулюючої державної політики); реакція економічних суб’єктів на результати державного впливу; відкритість економічної системи дії зовнішніх факторів тощо. Розрізняють три типи інфляції: класичний, ринковий, дисбалансовий.
Антиінфляційне регулювання економіки – це одна з основних форм державного регулювання економіки, яка може бути охарактеризована як комплекс заходів з боку держави, спрямований на уповільнення темпів інфляції. В якості основних принципів антиінфляційного регулювання можна виділити: антиінфляційна економічна політика повинна розглядатися як складне і багатовимірне поняття; всі компоненти антиінфляційного регулювання повинні бути не тільки взаємоузгодженні та синхронізовані, але, обов’язково, повинна бути визначена пріоритетність їх використання на даний момент і за даних умов; сама сутність даної форми державного регулювання економіки, повинна бути пов’язаною з специфікою економічного розвитку та видом економічної системи суспільства; вона повинна змінюватися і корегуватися в залежності від тих завдань, які постають перед економікою на певних етапах її розвитку. Одна з основних сучасних концепцій антиінфляційного регулювання – таргетування інфляції. Вона передбачає використання наступних основних елементів: визначення цінової стабільності як основної мети державного регулювання економіки в довгостроковій перспективі; застосування центральним банком чітко визначених кількісних цільових показників щодо темпу інфляції та відповідальності за їх недотримання; ознайомлення громадськості з дією органів антиінфляційного регулювання.
Список використаної ітератури:
1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 851 с.
2. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес,2004. – 615 с.
3. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. – К.: Альтернативи, 2003. – 610 с.
5. Заболоцький Б.Ф.. – Розміщення продуктивних сил України. Національна макроекономіка: Підручник. – К.:2003. – 368 с.
6. Матеріали наукової студентської конференції. – К.: Інститут економіки та права “КРОК”, 2001. – 111 с.
e-mail: v-bozhemska@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter