|
|
|
НОВИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК В УКРАЇНІ: СТАН І НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ
| |
| 06.12.2011 12:23 |
|
Автор: Пужевич Юлія Ігорівна, студентка Миколаївського політехнічного інституту
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Нераціональне використання природних ресурсів загрожує життєдіяльності суспільства. Тому природоохоронна політика повинна стати ключовою у процесі прийняття державних рішень. Насамперед це стосується економіки, адже економічно вигідним є лише те, що екологічно безпечне. Конкурентоспроможність потребує переходу до нової якості, механізм цього переходу – реформа податкової системи з урахуванням екологічного аспекту.
На сьогодні, як стверджує проф. І.М. Синякевич [2], у промислово розвинених країнах світу спостерігається тенденція до зростання ролі екологічних податків та їх стимулюючого впливу на розвиток економіки. Згідно з даними фахівців [3], частка екологічних податків у загальній сумі податків юридичних і фізичних осіб у зарубіжних країнах становила: в Австрії – 4,4 %; у Данії – 3,4 %; в Ірландії – 11,9 %; в Іспанії – 7,5 %; в Італії – 9 %; у Канаді – 4,5 %.
Удосконалення екологічного оподаткування в Україні можливо здійснити лише шляхом розроблення та впровадження ефективного економічного механізму природокористування, невід'ємною частиною якого є встановлення економічно обґрунтованих податків за використання природних ресурсів та за забруднення навколишнього природного середовища.
Метою даної статті є обґрунтування теоретико-методологічних та прикладних засад державного регулювання оподаткування природних ресурсів; дослідження і обґрунтування пропозицій щодо основних напрямків вдосконалення податкового регулювання екологічних проблем в Україні в умовах ринкової економіки.
Одним із численних нововведень Податкового кодексу України є прийняття загальнодержавного екологічного податку на заміну колишньому збору за забруднення навколишнього природного середовища. У цілому всі норми, що діяли для цього збору, перекочували і до VIII розділу Податкового кодексу, в якому структуровано та розшифровано деякі поняття, докладно розглянуто питання обкладення різних об’єктів екологічним податком. Але є й принципові нововведення, зокрема, у питанні сплати збору за викиди в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення: тепер особами, відповідаль¬ними за його сплату, є продавці палива.
Відповідно до визначення, наведеного у п. 14.1.57 Податкового кодексу, «екологічний податок – це загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 р.» [1].
Нововведенням розділу «Екологічний податок» стало встановлення ставки та порядок стягнення екологічного податку за викиди забруднюючих речовин авіаційним транспортом, який досі не сплачував збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Не вирішеним залишилось питання екоподатку за тимчасове зберігання побутових відходів. Позиція Мінприроди є «балансуючою»: платити екоподаток за тимчасове зберігання побутових відходів, з точки зору природоохоронного законодавства, не треба. Але прийняти на себе відповідальність щодо вирішення цього питання не є компетенцією Мінприроди. Відповідно: «для вирішення питань оподаткування Мінприроди радить звертатись до Державної податкової служби України». [6] Хоча актуальні роз’яснення Єдиної бази податкових знань на офіційному сайті ДПА України продовжують наполягати: екоподаток за тимчасові побутові відходи належить до сплати. Те саме – відмінне від міністерського – розуміння закладено у відповіді столичним підлеглим: ОСББ, ЖБК, ЖЕКи сплачують екоподаток.
Базою оподаткування екоподатком, згідно Податкового кодексу України, є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів [1]. ОСББ, ЖБК, ЖЕКи не мають цих спеціально відведених місць. Тому за рахунок розбіжності в відповідях не зрозуміло сплачувати екологічний податок за тимчасове зберігання побутових відходів чи ні.
Переглянуто також механізм сплати податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення. Перелік забруднюючих речовин збільшено за рахунок двоокису вуглецю. Це викликано потребою реалізації положень Кіотського протоколу.
Позитивним у вже чинному Податковому кодексі є підвищення ставок податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів.
Загалом змін зазнали такі ставки податків: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення; за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти; за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах; за утворення радіоактивних відходів; за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії термін.
Але у Податковому кодексі немає вимоги для використання понадлімітного коефіцієнта при розрахунку екологічного податку за умови його перевищення [4].
Варто погодитись з проф. О.О. Веклич [5] у тому, що у Податковому кодексі потрібно висвітлити ті положення з пільгового екологічного оподаткування, які фактично визначені відповідними нормативно-правовими документами з питань охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування.
Крім цього, для подальшого вдосконалення чинної системи екологічного оподаткування потрібно запровадити:
- екологічне оподаткування готової продукції, наприклад, енергоносіїв, холодильників, акумуляторних батарей;
- екологічний акцизний податок на екологічно шкідливі у виробництві та споживанні товари;
- пільгове кредитування (шляхом зниження відсотка за користування кредитом або безвідсоткове надання кредитних ресурсів), з метою сприяння скороченню промислового забруднення шляхом ефективного використання енергетичних та сировинних ресурсів;
- використання стимулюючих цін та надбавок за екологічно чисту продукцію;
- пільгове оподаткування підприємств, які здійснюють екологічний аудит з подальшими інвестиціями у природоохоронні заходи та впровадження ресурсоощадних та безвідходних технологій.
Отже, для підвищення впливу екологічного податку на екологізацію економіки необхідно: встановити індивідуальні системи обчислення суми податку; розробити чітку систему відповідальності за несплату податків та створення загроз екологічній безпеці держави; розробити систему стимуляції сплати екологічного податку та ведення екологічно ефективного господарства, до таких засобів заохочення можна віднести субсидії, певні податкові пільги після зменшення підприємством навантаження на навколишнє середовище; запровадити депозитні компенсаційні системи. Також варто розробити ефективну схему розподілу отриманих від екологічного оподаткування доходів державного бюджету: з їх допомогою можна не тільки поліпшити екологічну ситуацію в країні, а й створити нові робочі місця, зменшити податки на працю.
Наведені пропозиції сприятимуть, забезпеченню результативного функціонування механізму екологічного оподаткування в Україні, що не тільки позитивно вплине на екологічну безпеку країни, а й поліпшить загальну економічну ситуацію в державі.
Сучасний стан чинного Податкового кодексу, що стосується екологічного податку, вимагає заходів системного характеру, а не лише внесення змін та доповнень.
Список використаної літератури:
1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р., № 2755-VI // Верховна Рада України. – К. : ООО Изд. Дом «Зенит», 2011. – 194 с.;
2. Синякевич І.М. Економічні інструменти екополітики: теорія і практика: монографія / І.М. Синякевич. – Львів: Вид-во ЗУКЦ, 2003. – 188 с.;
3. Міжнародний досвід застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики. – К.: Вид-во «Либідь», 1997. – 64 с.;
4. Хмелевський І. Екологічний податок / І. Хмелевський // Податки та бухгалтерський облік. – 2010. - № 102 (1391) (грудень). – с. 46-49.;
5. Веклич О.О. Екологічне оподаткування в Україні: реалії та напрями вдосконалення з урахуванням світового досвіду: монографія / О.О. Веклич / НАН України, Ін-т економіки. – К. : Вид-во «Либідь», 2001. – 47с.
6. Газета «Все про бухгалтерський облік» №91 03.10.2011.
e-mail: yulenka100792@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter