|
|
|
УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
| |
| 04.12.2011 19:16 |
|
Автор: Цимбал Олександр Олександрович, студент Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
На сьогоднішній день на території нашої держави зареєстровано 1305 тис. підприємств, які в умовах ринкової економіки зайняли позицію, вигідну для них з точки зору їх подальшого розвитку. Всі вони існують в умовах жорсткої конкуренції, оскільки кількість потенційних конкурентів в окремо взятих галузях достатньо висока. Виходячи з цього, кожне підприємство максимально повинно використовувати свої можливості, для того, щоб залишатись конкурентоспроможним, отримуючи при цьому необхідний для існування та подальшого розвитку прибуток. Саме тому виникає питання управління конкурентоспроможністю підприємства, оскільки даний процес за існуючих на ринку умов є достатньо важливим для кожного підприємства.
Актуальність даного питання полягає в тому, що спостерігається чітка взаємозалежність між конкурентоспроможністю підприємства і рівнем його економічного благополуччя.
Метою дослідження є аналіз та характеристика управління конкурентоспроможністю підприємств в Україні, а також виділення основних та найбільш ефективних шляхів її посилення.
Науково-теоретичні аспекти конкурентоспроможності були започатковані та узагальнені А. Смітом. Подальше дослідження конкуренції, як економічної категорії, проводили Д. Рікардо, Дж. Робінзон, Й. Шумпетер, Ф. А. Хайек, К. Р. Макконел та М. Е. Портер. Питання вивчення проблем конкурентоспроможності знайшли відображення в наукових працях і вітчизняних вчених, зокрема, Я. Б. Базилюка, С. М. Кваші, М. Й. Маліка, Н. А. Мазура та багатьох інших.
Управління конкурентоспроможністю підприємства – це сукупність заходів, які спрямовані на систематичне вдосконалення виробу, постійний пошук нових каналів збуту, нових груп покупців, поліпшення сервісу, реклами. Теоретичною основою управління конкурентоспроможністю підприємства є концептуальні положення сучасної економічної та управлінської теорії, зокрема – ключові положення теорії ринку, теорії конкуренції та конкурентних переваг, концепції стратегічного управління, сучасної парадигми, а також базові принципи та прикладні інструменти, напрацьовані в рамках сучасних управлінських підходів.
Об’єктом управління конкурентоспроможністю підприємства доцільно вважати рівень конкурентоспроможності підприємства, необхідний і достатній для забезпечення можливості підприємства успішно конкурувати на конкретному ринку у даний період часу шляхом випуску й реалізації конкурентоздатних виробів і послуг.
Суб’єктами управління конкурентоспроможністю підприємства є певне коло осіб, які належать до скоординованої системи управління підприємством та беруть участь у розробці й реалізації управлінських рішень у сфері управління конкурентоспроможністю підприємства.
Управління конкурентоспроможністю підприємств повинне базуватися на наступному: орієнтація на підвищення ефективності і якості роботи, на досягненні високих кінцевих результатів, випуску продукції високої якості з мінімальними витратами.
В сучасній теорії і практиці виділяють основні методи управління конкурентоспроможністю підприємства такі як методи кількісної оцінки і аналізу стратегічних нормативів, метод підвищення фінансового рейтингу, маркетингові методи, що дозволяють провести порівняльний аналіз суб’єктів ринку і прийняти обґрунтовані управлінські рішення, які спрямовані на її підвищення, задоволення вимог ринку конкурентоспроможною продукцією і покращення результатів економічної діяльності підприємництва. Реалізація зазначених методів потребує системи заходів управління, яка складається з окремих напрямів удосконалення господарської діяльності, таких як вибір конкурентних стратегій розвитку, забезпечення комплексного підходу до процесів управління, удосконалення систем управління персоналом, забезпечення якості та низької собівартості продукції та інші.
Також виділяють два види управління конкурентоспроможністю підприємства: стратегічне та тактичне. Тактичне управління конкурентоспроможністю базується на виконанні короткострокових завдань пов’язаних з просуванням, виробництвом товару, та виконанням уже поставлених цілей. Стратегічне управління конкурентоспроможністю спрямовується на пошук, визначення і формулювання основних цілей забезпечення конкурентоспроможності. Тому що в умовах конкуренції головним завданням будь-якого підприємства є завоювання кращої конкурентної позиції на ринку за рахунок формування, підтримки й розвитку конкурентної переваги, і як наслідок, одержання більших економічних вигод.
Процес управління конкурентоспроможністю підприємства передбачає здійснення наступних функцій: аналіз показників конкурентоспроможності, планування – розробка стратегії з метою покращення позиції підприємства на ринку, організація заходів щодо реалізації розробленої конкурентної стратегії, мотивація персоналу підприємства, контроль за виконанням стратегії.
Отже, метою управління конкурентоспроможністю підприємства є забезпечення умов його успішного функціонування в конкурентному середовищі та створення конкурентних переваг стосовно інших підприємств певної галузі усередині країни й за її межами за будь-яких економічних, політичних, соціальних та інших змін у його зовнішньому середовищі.
Список використаної літератури:
1.Піддубний І. О. Управління конкурентоспроможністю підприємства. - Харків: Вид. дім “ІНЖЕК”, 2009.-264 с.
2.Кныш М. И. Конкурентные стратеги: Учеб. пособие. – СПб.: Б. и., 2010. – 284с.
3.Гриньов А. В. Організація та управління на підприємстві. - Харків: Вид. дім “ІНЖЕК”, 2010.-329 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter