|
|
|
ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ
| |
| 14.10.2011 12:56 |
|
Автор: Осіпова Лариса Василівна, кандидат економічних наук, доцент Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
В Україні досі немає чітко визначених і законодавчо закріплених національних економічних інтересів, не сформовано їх цілісну систему. Це дає змогу урядовцям різних рівнів виправдовувати свої корисливі вчинки відповідністю їх національним інтересам. Така ситуація створює загрозу економічній безпеці України. Держава як гарант захисту національних економічних інтересів повинна досліджувати їх взаємодію, співвідношення національним пріоритетам, визначати механізми реалізації.
Для цього необхідно створити стратегію національних економічних інтересів, яка повинна бути відносно постійною складовою політики економічної безпеки і передбачає визначення мети і завдань системи забезпечення національної економічної безпеки, напрямів їх вирішення, а також форм і способів застосування відповідних сил і засобів, можливість їх перегрупування, створення необхідних резервів для нейтралізації та локалізації можливих загроз. Власне, економічна безпека великою мірою досягається за рахунок створення інститутами влади ефективних механізмів захисту та реалізації національних економічних інтересів, пов’язаних із розвитком соціально орієнтованої національної економіки, забезпеченням соціально-політичної стабільності, консолідацією нації тощо.
Потрібні наукові пізнання формування закономірностей формування національної моделі ринкової економіки, а також розробка власної стратегії соціально-економічного розвитку, яка б відповідала новітнім уявленням людства про цивілізоване суспільство, об’єднане цінностями національних економічних інтересів. Саме останні мають складати основу наукового обґрунтування економічної політики держави, виступати метою і критерієм життєдіяльності найвищої спільноти (нації). Тому проблема дослідження сутності національних економічних інтересів, шляхів їх ефективної реалізації та захисту набуває важливого значення.
Без утвердження національних економічних інтересів, перетворення їх у самовідтворювальну систему та використання для досягнення соціально-економічних цілей розвиток громадянського суспільства не має реальної концептуальної основи. Тому нагальною потребою у науковому плані є дослідження категорії національного економічного інтересу як визначальної рушійної сили поступального руху соціально-економічної системи.
Національні економічні інтереси стали предметом науково-теоретичного дослідження відносно нещодавно,тому говорити про наявність глибоких теоретичних розробок у сфері цієї проблематики не доводиться. Достатньо вагомі наукові здобутки досягнуті в загальній теорії інтересів, яку започаткували ще стародавні мислителі (Аристотель, Демокріт, Епікур, Платон), надалі розвинули Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, К. Гельвецій, П. Гольбах, Д. Дідро, Г. Гегель, А. Сміт, Д. Рікардо, А. Тюрго, Дж. Мілль, І. Бентам, В. Ленін, К. Маркс, Ф. Енгельс, Г. Плєханов, М. Вебер та інші представники економічної і філософської думки. У їхніх працях економічні інтереси розглядалися у взаємозв’язку з виробничими відносинами, потребами, власністю, працею, стимулами, мотивами та іншими економічними категоріями.
Мета реалізації стратегії національних економічних інтересів полягає в підтриманні такого стану економічної сфери держави, який характеризується збалансованістю, стійкістю до негативних чинників (загроз), здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне функціонування економіки держави і економічне зростання.
Виходячи з мети національних економічних інтересів, головним (стратегічним) в період формування ринкової економіки слід вважати такий стан (або системну сукупність характеристик стану) економічної сфери, до якого треба прямувати, тобто стан, який повністю відповідає вимогам ринкової економіки.
Національні економічні інтереси можна поділити на поточні (тактичні), пов’язані з розв’язанням невідкладних проблем функціонування або розвитку економічної системи та усуненням загроз, що призвели до кризових явищ у економічній сфері і які в такому вигляді є пріоритетами державної політики щодо забезпечення економічної безпеки на певний і довгостроковий (стратегічний) періоди, що є виразом цілей визначеної економічної політики держави в цілому та на перспективу.
В Україні національні економічні інтереси не є повністю врахованими в процесі здійснення економічної політики, тому це негативно позначається на результатах діяльності суб’єктів господарювання. Необхідно визначити основні шляхи реалізації національних економічних інтересів, дослідити проблему міжнародної конкурентоспроможності країни, знати як захистити національні економічні інтереси у світовому просторі. А без в рахування національних економічних інтересів досягнення соціально-економічних цілей, розвиток громадянського суспільства не має реальної основи.
Для створення стратегії національних економічних інтересів та її ефективного функціонування насамперед необхідно: створити відповідну нормативну базу; проводити моніторинг національних економічних інтересів та їх моделювання; створити банк даних щодо національних економічних інтересів; забезпечити баланс національних економічних інтересів та їх гармонійне поєднання; дослідити всі погляди вчених на національні економічні інтереси; дослідити взаємодію важелів державного та ринкового регулювання національною економікою; показати вплив глобалізації на формування та реалізацію національних економічних інтересів і обґрунтувати способи їх захисту у світовому просторі. Враховуючи виклики сучасної глобалізації, важливого значення набуває дослідження проблеми міжнародної конкурентоспроможності країни, захисту власних національних економічних інтересів.
Найбільш пріоритетними напрямками формування стратегії національних економічних інтересів є: створення надійної системи економічної безпеки України; створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки; забезпечення альтернативних джерел надходження нафти і газу; створення потужного воєнно-промислового комплексу для захисту країни; збереження та розвиток інтелектуального й науково-технічного потенціалів України; вирішення державою соціальних проблем; побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигідності тощо.
Відсутність чіткої стратегії розвитку національних економічних інтересів на сьогодні гальмує процеси державотворення, відкидає нашу країну на периферійні позиції у світових рейтингах, робить непривабливою. Суб’єктно-об’єктне наповнення змісту економічних інтересів свідчить про суперечливу взаємодію цілей і потреб всіх учасників процесу національного розвитку. З огляду на це необхідно розробити наукове підґрунтя стратегії формування національних економічних інтересів, визначити основні шляхи їхньої реалізації.
Список використаної літератури:
1. Михайло А.М. Проблемы реализации экономических и инстуциональных интересов собственников факторов производства. Монографія. – Москва. – Экономические науки, 2006. – С. 156 - 159.
2. Єрмоленко М.М. Національні економічні інтереси: реалізація і захист / М.М. Єрмоленко // Актуальні проблеми економіки. – 2001. – № 1–2. – С.16 – 24.
3. Игнатовский П. Экономические интересы, их противоречия / П.Игнатовский // Экономист. – 2002. - №3. - С. 28 - 39.
4. Комяков О., Диба М. Економічна політика держави як механізм узгодження суспільних інтересів / Комяков О., Диба М. //Економіст, №1, січень 2000. – С. 12 – 15.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter