|
|
|
АДАПТАЦІЙНА ГНУЧКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
| |
| 13.10.2011 19:05 |
|
Автор: Мушникова Світлана Анатоліївна, старший викладач Національної металургійної академії України, м. Дніпропетровськ
|
|
[Секція 7. Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці;] |
Стабілізація вітчизняної економіки та поступове збільшення економічного потенціалу держави та вихід на світовий ринок безпосередньо пов’язані зі стабільним розвитком промисловості. У складних соціально-економічних умовах господарювання промислових підприємств виникають чинники зовнішнього та внутрішнього характеру, які дестабілізують їх виробничу діяльність. Недосконала законодавча база, непропорційна система оподаткування, нерозвинена виробнича інфраструктура ззовні, а також неефективне фінансове планування та управління активами, високий ступінь морального та фізичного зношення виробничих засобів промислових підприємств, нездатність своєчасно діагностувати негативні тенденції їх діяльності – зсередини, викликало потребу в формуванні системи управлінських інновацій на промислових підприємствах щодо пристосування їх до існуючих умов функціонування.
Тенденції розвитку теорії управління обумовили впровадження системи управлінських інновацій на промислових підприємствах України для подальшого їх розвитку та більш тривалого життєвого циклу. Кожне з вітчизняних підприємств, працюючи стабільно чи з кризовими симптомами у діяльності, повинне враховувати неминучість виникнення ризикових ситуацій, котрі можуть призвести до збоїв у його роботі або до серйозної дестабілізації та постійно пристосовувати окремі функціональні елементи до зміни середовища в якому воно функціонує.
Необхідність підвищення адаптивної гнучкості підприємств як відкритої економічної системи зумовлена наростанням інтенсивності конкуренції і прагненням забезпечити собі стійке положення на ринку, а досягнення високого рівня адаптивної гнучкості можливе за рахунок формування і використання комплексу узгоджених управлінських засобів і технологій.
На сьогодні не існує єдиного підходу серед науковців в трактуванні поняття адаптивності та гнучкості, що ускладнює пошук перспектив створення дієвої системи управління адаптивною гнучкістю промислових підприємств як засобом забезпечення стратегічної і тактичної їх конкурентоспроможності.
В широкому розумінні адаптація підприємства — це пристосування підприємства до змін зовнішнього середовища. В економічній енциклопедії [2, c. 24] під адаптацією (англ. adaptation, від латин, adapto — пристосовую) розуміють пристосування економічної системи та окремих її суб’єктів до умов зовнішнього середовища, що змінюється; виробництва, праці, обміну, життєвих потреб населення.
Адаптація в кібернетиці [1] визначається як «процес накопичення і використання інформації для досягнення оптимального в деякому розумінні стану або динаміки (поведінки) системи при початковій невизначеності в зовнішніх умовах, що змінюються». Адаптивна система визначається як «система, яка може пристосовуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов. Якщо дії зовнішнього середовища змінюються непередбаченим чином, то зміни характеристик керованого об’єкта також відбувається непередбаченим шляхом» [3]. Поняття адаптації в теорії управління в переважній більшості співпадає з поняттям біології. З точки зору біології, адаптація — це пристосування в процесі еволюції будови, функцій, поведінки організмів до певних умов існування (нових або тих, які змінилися).
Переважна більшість науковців визначають гнучкість загалом як здатність легко змінюватися, уміло й швидко пристосовуватися до умов і обставин [4], інші фахівці підкреслюють, що гнучкість (flexible) означає здатність адаптуватися до ситуацій, що швидко змінюються, легкість керування, що піддається впливові [5], здатність уміло й швидко пристосовуватися до різних обставин, пов’язаних з автоматичним переналагодженням обладнання відповідно до мінливих потреб виробництва [6, с. 187], можливість переорієнтації виробничої системи без докорінної зміни матеріально-технічної бази [4]. Відомий американський фахівець з проблем менеджменту Г. Мінцберг окреслює дискусійне питання: що саме забезпечується стратегією: гнучкість чи стабільність? З цього приводу він вказує: «В основі будь-якої стратегії лежить фундаментальна дилема – необхідність примирити два різнорідних начала: стабільність і змінюваність. З одного боку, досягнення максимального ефекту передбачає концентрацію зусиль, а з іншого – необхідну адаптацію до умов, що змінюються [7, c. 155]».
Поява терміну «гнучкість» у практиці вітчизняного управління пов’язується з розвитком виробничих систем. Управління гнучкістю виробничої системи спрямоване на підвищення спроможності підприємства забезпечувати перехід на виробництво нової (модернізованої) продукції у найкоротші терміни і з мінімальними витратами трудових і матеріальних ресурсів незалежно від зміни конструктивних і технологічних характеристик виробів. Це завдання вирішується за допомогою суттєвого підвищення технологічності виробництва, високого рівня автоматизації виробництва (аж до автоматизованого переналагодження), використання гнучких виробничих модулів, широкого впровадження інформаційних систем управління та програмного забезпечення управління виробництвом. Стосовно гнучкості підприємства відомий науковець Р. Акофф відзначив: «Якщо зміни параметрів системи перевищують можливості її адаптивного розвитку, відбувається втрата стійкості. При цьому, якщо після втрати стійкості встановлюється мінливий періодичний режим, говорять про м’яку втрату стійкості. Якщо ж система переходить на інший режим руху стрибком – про тверду втрату стійкості» [6]. В. Самочкін зазначає: «… Гнучкість підприємства визначається значним числом внутрішніх і зовнішніх факторів, кожен з яких впливає на його здатність до відновлення продукції» [4].
Забезпечення адаптивної гнучкості підприємства потребує, насамперед, моніторингу зовнішнього середовища, моделювання можливих взаємозв’язків внутрішнього середовища підприємства з чинниками ринкового оточення, що дає підставу зрозуміти закономірності взаємозв’язку можливостей досягнення власної мети із стратегічними та тактичними діями конкурентів, динамікою показників галузевої привабливості, зміною уподобань споживачів тощо.
Зважаючи на необхідність акцентування уваги на управлінських інноваціях забезпечення адаптивної гнучкості як таких, що є пріоритетними у формуванні стратегічних і тактичних переваг підприємства як відкритої економічної системи, що діє в глобальному середовищі, ефективність в управлінні адаптивною гнучкістю підприємства повинно досягатися через взаємозв’язок її складових: виробничої, маркетингової, фінансової, інноваційної та організаційної.
Список використаної літератури:
1. Адаптація/Вікіпедія. Цитовано: інтернет-ресурс. Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/
2. Економічна енциклопедія: У 3-х томах. Т. 1 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. — К.: Видавничий центр «Академія», 2000 — 864 с.
3. Лысенко Ю. Г., Егоров П. В., Овечко Г. С., Тимохин В. Н. Экономическая кибернетика: Учебное пособие; изд. 2-е/ Под. ред. д –ра экон. наук, проф. Ю.Г.Лысенко, Донецкий национальный университет. — Донецк: ООО «Юго — Восток, Лтд», 2003. — 516 с.
4. Самочкин, В. Н. Гибкое развитие предприятия : Анализ и планирование [Текст] / В. Н. Самочкин. – [2. изд., испр. доп.]. – М. : Акад. нар. хоз-ва при Правительстве Рос. Федерации : Дело, 2000. – 375 с.
5. Словарь русского языка [Текст]. – Т 1. – М : Русский язык, 1981. – 698 с.
6. Акофф, Р. Планирование будущего корпорации [Текст] / Р. Акофф – М.: Сирин, 2002. – 256 с.
7. Минцберг, Г. Стратегический процесс [Текст] / Г. Минцберг, Дж. Б. Куинн, С. Гошал ; Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб. : Питер, 2001. – С. 155.
E-mail : svetamush@gmail.com
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter